Тіні пливли в сірих сутінках стелі…
Вечір повільно вбирався у шати…
Може це сон був, нічні акварелі?
Дивна ілюзія в межах кімнати?
Був тільки голос твій… Скрізь і усюди
Звуків стрибали розсипані ноти…
Сходило сонце маленьке у грудях –
Ніжності щирої приязний дотик…
Гамір стихав переливами терцій…
Вслід розчинявся і вечір спекотний…
Лився із келиха ночі у серце
Голос твій, ніби нектар приворотний…
Звуки кружляли, такі невагомі…
Образ ліпили твій з пилу нічного…
В цілому світі, як в тихому домі,
Був тільки голос… І більше нічого…
