Для голосування необхідно авторизуватись

Вишнева мить

Над селом догорав день. Сонце, повільно опускаючись за обрій, посилало останні вогненно – ніжні поцілунки усьому живому. На подвір’ї бігали і верещали від радості і захоплення своєю грою в ” доганялки” мої діти. І чомусь це поєднання вечора в селі, галасливих дітей, поодинокого мукання корів, гавкання собак і ще цілого коктейлю різних звуків, запахів і смаків поєднувалося для мене в таку прекрасну і милу серцю картину, що я, мимоволі, аж просльозилась. Це була картина мого дитинства…
Я вже з добру годину сиділа майже на самому вершечку своєї “вишеньки”. Точніше, це була вже не вишенька, а гігантське розлоге дерево з настільки густим темно-зеленим листям, що в рясну зливу воно могло згодитися за гідну парасолю для десятка або й більше людей. Я дуже вправно робила вигляд, що зриваю соковиті вишневі плоди у відро, яке висіло поруч на гілці. Насправді ж ніхто не знав, скільки спогадів вирувало в моїй голові і вони, заворожуючи своїм теплом і світлом, не давали швидко працювати. А я й не поспішала… Вперше, за останні кілька місяців шаленого темпу міського життя я знову відчула, якими цінними і приємними можуть бути моменти.

2

Автор публікації

Офлайн 2 години

Tanya Varenytsya

195
Коментарі: 0Публікації: 50Реєстрація: 07-08-2020

Срібне перо

Достижение получено 18.10.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій