Для голосування необхідно авторизуватись

Погода і життя

Життя складне. І навіть, якщо ти посміхаєшся оточуючим – це не означає, що в тебе все добре.

Ця зима незвична. Погода – це щось середнє між зимою і осінню. Йшов дощ, мряка і все це замерзло. Вся земля під ногами за годину перетворилася на каток. Так і життя. Ідеш, ідеш по твердій землі і ніби все спокійно, а в якийсь момент виявляється, що в тебе під ногами або крихкий лід над річкою або суцільний каток, при цьому із спусками і гірками. Але, якщо це відбувається часто то ти до цього поступово звикаєш. Ти  звикаєш іти по катку, як це не складно, але ти вже вмієш тримати рівновагу. Життя навчило і льодяна кірка на землі тебе не лякає. Ти просто йдеш вперед не зважаючи ні на що.

Для мене не було дивним коли вся земля стала катком. І не було проблеми, що взувати. Все просто! Тут немає вибору – взуваєш що є. Але вирази облич оточуючих людей мене дивували. Всі прохожі так йшли по льоду ніби несуть дорогоцінну кришталеву вазу, яку бояться розбити. Кожен це робить по –своєму, але дуже обережно і з острахом. Лише я просто поспішаю на роботу не боячись упасти. А що? Якщо впаду то піднімуся і побіжу далі – я ж спізнююсь! Проте такі погляди мене справді лякають: заздрість, зневага, єхидство, переляк і здивування. І всі, як один дивляться на мої ноги чи під ноги мені. Не собі – мені… Ну? Осінні ботинки…ну, на високій платформі…ну, ще вищий товстий каблук… ну іду я швидко і впевнено… Я ж на роботу спізнююсь. Що з того? Що з того, що я ще не купила зимові сапожки, а йти обережно мене навчило життя? Ніхто не повірить. Чому тут заздрити?

(19.12.2020р)

2

Автор публікації

Офлайн 2 тижні

Таня Крамаренко

363

Людина міцніше каменя, але ніжніше троянди.

Коментарі: 2Публікації: 135Реєстрація: 10-08-2018

Золоте перо

Достижение получено 02.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій