Як боляче любов вмирала
Морозом на траві осінній.
І ніби серце битись перестало
Стискало, розривало…Де спасіння?
І холодом твої вуста
Мені про щастя говорили,
А в серці тільки пустота.
Ти кажеш, що це ми зробили.
Як паморозь лягали ті слова
На полум’яну мою душу.
Хоч паморочиться голова
Та вислухати мушу.
Хоч біль у тріски розбирає
Колючим холодом озветься,
Гарячий струменить співає
Той поклик мого серця.
Остання капелька надії,
Останнім променем тепла,
Зникала ховаючи мої мрії,
А від дощу текла сльоза.
Холодна одинока і осіння
Падала в полум’я мого серця
Так боляче…І нема спасіння!
Луною в тиші озветься.
Тихо-тихо так душа кричала,
Морозом ранок трави прикрашав.
Коли любов моя вмирала
Ти мимо дому на роботу поспішав.
03.11.2020
Автор публікації
Людина міцніше каменя, але ніжніше троянди.
