Так сумно, як знецінилися цінності…
Так страшно, спорожніли душі як…
Закриті очі не знайдуть відмінностей,
Закритим вухам не почуть подяк.
Серця закриті – масова трагедія!
Жорстокість – епідемія віків!
Про Співчуття лиш спогад в Вікіпедії.
Не вмієм розрізняти почуттів…
В проблемах звинувачуєм оточення,
Вважаючи себе прозорим склом…
Кохання… це сьогодні майже збочення,
А збочення вже не вважаєм злом.
Відповідальність висміяна, знищенна.
Стосунки – лиш фізичний потяг тіл…
В таких стосунках вже не буде тріщини,
Бо не було в них справжніх почуттів.
За мідяки жінки торгують тілом,
А мужність не купити, як нема…
Вже не доводять своє слово ділом,
І обіцянки – то пусті слова…
А я наївно, вперто, щиро вірю
У Бога, в Чесність, в Здійснення Бажання,
У Людяність, в Добро, в Відвертість, в Мрії,
В Чоловіків, в Жінок, в Сім’ю, в Кохання!
TaFi
Автор публікації
