Не насіюй у холодну душу квітів,
Бо серед снігу,знай -вони не проростуть!
Якщо у ній давно стемніло літо,
То у пітьмі ніколи знов не зацвітуть.
Не шукайте у душі холодній сонце,
Над ним вгорі повисли чорні хмари,
Не світитиме яскраво у віконце,
Навік сховало спокій той і чари.
Не співай ти для душі щасливу пісню,
Для неї кожне слово – гострий ніж,
Міняти там здається досить пізно,
Й вона говорить – не чіпай,облиш!
Не показуй для душі світлу веселку,
В її очах уже давно живе туман,
Вона не бачить себе навіть у люстерко,
Не бачить більш образ своїх і ран.
Не шукай у них собі благословення,
Там ненависть і заздрість лиш живе,
Ніяких за, нізащо откровенню,
Душа вже щастя й радіть не бере.
Не навіюй у холодну душу весни,
Свої згасивши сили до нуля,
Вона може лише зими вітром нести,
Снігами вкрита в неї лиш земля.
Не показуй ти холодним душам добре,
Бо їхнє добре дощ давно залив,
А твоє серце зло полонить вкотре,
Для інших все хороше загубив.
Автор публікації
