Для голосування необхідно авторизуватись

Вже догорав наш день…

Вже догорав наш день, і розгоралась ніч,
на стінах грали тіні наших страхів,
тримав в руках,неначе оберіг,
ножа із золотої сталі.
Боліло серце, і душа мовчала,
слова усі сховались за вікном,
мені здалося, я тоді кричала,
здалось кричала я тоді крізь сон….
У сні немов зв’язали мені руки,
з очей рікою сльози потекли,
довкола був пісок, немов у дикім полі,
його дороги кров’ю полили.
Я відчувала біль, я відчувала розпач,
не свій, чужий…далекий і чужий.
Там десь далеко рани кровоточать,
я відчуваю біль…нестерпний і німий.

Згорала ніч, згорів болючий жарт,
у серці ніж, в душі глибока рана,
твій біль –  мій біль, моя рука – твоя,
як убивав мене, моя душа мовчала.
А що казати?…. попіл розлетівсь,
минули наші дні, минули ночі,
тепер зустрінемось мабуть ми у вісні,
якщо дозволиш я прийду в твій сон,
і ти приходь, тоді коли захочеш…

3

Автор публікації

Офлайн 3 роки

Vika Rohova

3
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 24-07-2018