Осінь в моєму місті Розсипається грудою листя, Градом сипле додолу каштани І в обійми штовхає коханих, Наче вперше, кристально і чисто. Ти тримаєш мої долоні, Я дивлюсь в твої очі бездонні – В них зіткнулись всі барви осінні, Мов злилась з тобой осінь суцільно, Й присмак губ твоїх ніжно-солоних. […]
Daily Archives: 24.07.2018
8 posts
А ми ж могли ні слова не сказати, ні пари з вуст, ні звуку, нічичирк… Могли, але …слова палкі і затяті злетіли з вуст і, ніби дикий вир, змітають досі на шляху мораль і розум, здоровий глузд, тверезість, сенс, резон і протидіяти несила їм, не в змозі спинити потяг […]
Вислизаєш… мов теплий сонячний. Неквапливо… потроху… повагом… мов хмаринкою невагомою пропливаєш крізь мене…Боляче. Я хапаю тебе за гудзики. За волосся. За руки. Втомлено розумію, що тільки друзями… А, за друзів давай помолимось! Вислизаєш… Чіпляю усмішку на вуста пересохлі й змучені. Як колючками, тільки поглядом, Зачіпаємо одне одного…
Я впораюсь…хоч ти мені й болиш… Мережиш усмішками відчуття провини. Зрослись в роки незаймані хвилини. Душа зрослася з попелом горищ, Де ти в щоденниках і зошитах гориш, Аж світяться ночами палітурки. Щоб загасити біль, я граю з ним у жмурки, Пірнаючи босоніж у спориш Із головою й серцем… а колись […]
Увесь трагізм у тому, що любов та сама птаха: в клітці – то безкрила. Непіймана ж – махне крилом-вітрилом і в хвилях неба зникне. Без розмов. Якщо піймав, та втримати несила, вона відчує і пручатись буде. Грудьми заб’ється, щоб розправить крила і вільною втекти в холодний грудень. Коли ж в […]
Як виявилося – ти був правий! Кохання, почуття…усе то добре. Та світ довкола той же – не новий, тож дурнем треба буть або хоробрим, отак кохать, не пам’ятаючи себе. Так самовіддано тремтіти від любові і виливатись нею в кожнім слові, усе що скажеш знаючи вперед. І я така. Я схоже […]
Ніби камені у потилицю, шепіт змій по кутках: “Щасливиця…” Молода, красуня-розумниця, упізнавана в місті на вулицях. Щиросердно і доброслівно кожна з них укусила б все рівно, бо не може так трапитись раптом, щоб щаслива, а їм – не втрапить. Недолугі й далекоглядні все влаштовують жінці оглядини: як одягнена, чи при […]
Вже догорав наш день, і розгоралась ніч, на стінах грали тіні наших страхів, тримав в руках,неначе оберіг, ножа із золотої сталі. Боліло серце, і душа мовчала, слова усі сховались за вікном, мені здалося, я тоді кричала, здалось кричала я тоді крізь сон…. У сні немов зв’язали мені руки, з очей […]