Я зустріла Тебе, хоч і не сподівалась.
Поступ Твій я пізнаю із тисяч людей.
По-шляхетному усміхом ми розмінялись.
Це вітання просте варте сотні ночей.
Тих ночей, що приходять з пустими руками,
Бо ховають мій сон у торбини свої.
І наповнюють простір сумними думками,
І ти сам із собою проводиш бої.
Як себе подолать, де знайти ту сміливість,
Щоб убить наповал тихий стогін надій,
Усмирить назавжди цю безплідну чутливість,
Що веде свій танок між оманливих мрій?
Я зустріла Тебе, хоч і не сподівалась…
Поступ Твій твердо далі до щастя пішов.
Я згадала усе. І покірно призналась,
Що програла з собою цю битву я знов…
2 коментарі “Я зустріла Тебе”
прекрасний вірш. повернення чи згадка. і знову “програна битва”.
Дуже гарно, образно, мені сподобалося.))