Три паруса покажутся в дали – Три альбатроса непорочной мысли. Три кандидата в поиске земли, У каждого, свой курс в безбрежной жизни. Под белоснежным парусом скитаний, Не замечая в плаваньи преград, Поэты дальних странствий и исканий Моря и океаны бороздят. Иные моряки под черным флагом, Послушники наживы и […]
Daily Archives: 28.04.2020
28 posts
Я обіцяла більше так ніколи не кохати, І кожен раз ти клятву цю ламав. Я обіцяла більше те́бе не чекати, І кожен раз чекала поки ти все забирав. Я обіцяла закривати свої очі, Але щоразу серце рвалося на шмаття, Я обіцяла – все закінчиця поночі. А на світанку крила підбирала. […]
Ты в понедельник рано утром Чуток подумай обо мне Быть может в платье с перламутром Кружилась у тебя во сне Порозмышляй ещё во вторник О том, другом, да о бо всём И собери всех мыслей сборник Чтоб смог подумать и потом Ты набери мой номер в среду Лишь бы услышать […]
Цей рік все інше. Зовсім все не так. Весна квітує, а тепла немає. В сталевих путах світ тримає страх, І він на людство маски одягає. Спіткнувся час. Обставин валуни Свої внесли в життя нам корективи. І те, що планували вчора ми, Реалії сьогоднішні змінили. Життя біжить, як вчора, як […]
Яшкові вранці Голова на похмілля (Були вчора танці, Було і застілля)… “Повезло б хоч трошки (тапки темпом знайшов)- “Аперетиву”б ложку (Й на кухню зайшов)”… Ну,і диво бачить Яшка (О,мить щаслива!): На столі горілки пляшка Й дві пляшки пива!.. “Може,це здалося”? Погукав хлопчину: -Що тут відбулося (Скажи мені,сину)? […]
-Ну,ти даєш,Веніамін (Часами махнула Тома)- Ішов цілих п’ять годин З роботи додому(!!!)… -Годі(гримнув Венька, Аж здригнулась хата), Бо будеш,дорогенька… Календарем махати!..
Сава з кумом зустрівся (І спитав його Тадей): -Коли на світ з’явився Підводний…хокей(!)?.. -Скажу,куме,без обману (Лиш подумаю як слід)- Тоді,коли…розтанув На…ковзанці(!)лід!..
Ищи родной меня, ищи. И пусть следы стирает время, И пусть, найдя ты не поймешь, Что поиск – это только бремя. Я стану пеплом для тебя И вкусом горечи тревог, И ты поймешь, как я нужна, Как больно, что дойти не смог. Я буду памятью бродить По лабиринтам тишины, Запутавшись, […]
А де б мені таку дістати силу, Таку непереборну часом міць, Аби донести гідність до могили, Не спокусившись звабою дрібниць? Щоб я зумів пройти свою дорогу, Ковтаючи трудів гарячий піт, Побачити в кінці, нарешті, Бога, І повернути даний Ним кредит.
А щастя що? Які його прикмети? Які у нього очі і душа? Які воно приховує секрети Під відблиском небесного ковша? Жадобою якою оповите В мереживі нечастих сновидінь? Яке воно і як його зустріти, Твою не зачепивши дивом тінь?
Кінець доби. Вечірній вітер. В горнятку нудиться глясе. Уривки слів і порох літер З дороги тихої несе. Ховає лезо небокраю Уламок сонячних пожеж, І я нічого не чекаю, І вже нікого, мабуть, теж.
Благословляю цю добу, Усе, що в ній хороше буде, І маску неба голубу, І чисті музики етюди, І час, який іще не збіг, І хворобливу пісню серця, І навіть той крутий поріг, Що перетнути доведеться.
У тих серцях, де не буяла повінь, Де не було гучних весняних злив, Де не ходив крихкий надії човен, І розпач за човном тим не ходив, Де не жила за ближнього тривога, Не відали за помилок стида, Там не було ніколи, певне, Бога, Бо Він в такі серця не загляда.