“Безодня”
В твоїх очах розлилася безодня,
В твоїх словах розвіялась печаль.
Якщо ж на те є ласка та господня,
Пропасти у тобі мені не жаль.
У локонах твоїх неначе вітер,
Уста твої солодкі ніби мед.
Слова складаю я із дивних літер
Слова які мов знаю на перед.
Тобою ніби спрагою напитися,
Тобою ніби дихати свинцем.
На швидкості шаленій мов розбитися,
У перегони гравшись з вітерцем.
Ти поглядом своїм лише загубиш,
На пам’ять поцілунком проклянеш.
Ти граєш у любов, та все ж не любиш…
Та тільки у думках моїх живеш.
23.06.2021.
Автор публікації
Коментарі: 6Публікації: 291Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
4 коментарі ““Безодня””
Прекрасна лірика Кохання, де герой переживає шалену прстрасть до коханої…Переосмислення світових поезій від Шекспіра до Данте….Вражений
Уже кілька разів прочитала.Неймовірно!
Я сьогодні раптом подумав, що за останні 2000 років Людська Душа майже не зазнала особливих змін. Людина не може жити без Кохання….Люди доби життя Шекспіра також пристрастно кохали один одного…Насправді історія людства – це історія Світового Кохання у пошуках Гармонії….
Така захоплива лірика – на надриві, на кордоні відчуттів, до кінця та по самі вінця, дуже інтимно-щиро. Такі глибокі, навіть глибинні, переживання притаманні тільки по-справжньому закоханій людині, ба, навіть, безнадійно закоханій, але готовій віддаватися почуттям без залишку.