«Проснуся»
Не поруч, уже ти давно…
Й обляччя вже став забувати
Душі моїй ліки вино…
Воно мене вчить пробачати…
Не поруч, я знаю, десь там…
Розквітнеш ти разом з весною
Та й я вже давно був не сам
Та дихав, ще й досі тобою
Не поруч, не скажу «привіт»!
З народженням не привітаю
Без тебе пустішим став світ
На зовсім тебе відпускаю
Не поруч, десь мимо пройдеш
Парфумів твого аромату
Та все ж таки сили знайдеш
Усмішку свою дарувати
Не поруч, ці різні світи…
Живемо ж, у різних століттях
Не вже було просто піти?
Залишивши серце лахміттям
Не поруч, десь мимо пройдеш
Я й зовсім вже не озирнуся
У інших очах ти живеш…
А я від твоїх, всеж проснуся…
14.04.2020.
#ВіталійПрокопович
Думок на тему “«Проснуся»”
Дякую за чудову поезію! Чудову “писанину”, як Ви любите казати))))