Для голосування необхідно авторизуватись
ok
Нікуди не спішу. Навіщо?!
Вітер дме не в мої вітрила,
гіркувато-солодка кава не рятує
і позитиву не дає.
Десь летить метелик
із розкриленим серцем рваним.
Це не я вже. Я можу більше!
Загартована ж до нестями….
Тільки треба спинитись трошки,
щоб віддихатись, озирнутись,
помовчати і помолитись,
щоб до себе назад вернутись.
Волшебный луч невидим, некасаем, картинкою бегущий на стене, волшебный луч как будто осязаем, картины прошлого вдруг оживают все. Мигающей картиной жизни, […]
В красуні Мавки – довгі коси, хоч дерев’яні вона носить, сопілку слуха чарівну, творить Лукаш мелодії красу. А музику лиш уявіть, […]
Такі вони – сумління мого хвилі!.. Легкі, мов пух… Прозорі, мовби скло… З обіду – саркастичні, з ночі – милі… У римах […]
Ковром пушистым, самотканным, Укрыла осень всё вокруг. Земля вдыхает запах пряный, Который лечит от недуг. То вдруг взгрустнётся поневоле, Не спит пока […]
