Щастя
В житті весь час чогось не вистачає:
Одне щось є, знов іншого немає…
А час іде… Хвилина до хвилини.
І по зернинці твориться родина.
У дзеркало дивлюсь – ніби й та сама:
для мами – доця, для синочка – мама….
Життя іде, і все без фонограми,
пробігла крос – від доці і до мами.
Життя іде, одні імпровізації…
Сама собі роблю інсценізації,
Сама собі життєвий режисер!
Без всіх амбіцій і смішних кар’єр.
Кудись спішу, весь час чогось бажаю,
У суєті про душу забуваю.
Вона ж мовчить… змінить життя не в силі…
А у синочка очі сині – сині!
Аж блискотять ясними озерцями!
Подібні ж так на очі мої мами!
Усмішка – діда, чубчик кучерявий…
Маленький шустрик, сонечко русяве!
Загляну в душу через всі проблеми,
Відпущу всі бажання і дилеми…
Ну і чого ж іще не вистачає?
А в очі син маленький заглядає…
Автор публікації
