Для голосування необхідно авторизуватись

ПРОЩАЙ, МІЙ ЛЮБИЙ СИНУ, МІЙ РОМАНЕ… ГОСПОДЬ БОГ ІЗ ТОБОЮ…

. . ПРОЩАЙ, МІЙ ЛЮБИЙ СИНУ, МІЙ РОМАНЕ…
. . ГОСПОДЬ БОГ ІЗ ТОБОЮ…
. .Прощай, мій рідний сину… Прощай… Прощай? Як це: прощай? Прощай навічно? Як це усвідомити, зрозуміти, збагнути, прийняти? Невигойний біль ятрить моє згорьоване материнське серце… Кричить зранена душа моя…
. .Мій любий сину, мій РОМАНЕ… Як це ти пішов від мене, матері своєї? Навіщо ти мене покинув на цій грішній Землі? Сонечко моє, РОМЧИК мій, дитятко моє…
. .- Чим моя дитина завинила перед Тобою, ГОСПОДИ, що так рано Ти забрав його до Себе? – питаю я щомиті. І водночас прошу простити мене за ці грішні думки. Бо що є людина у Всесвіті ВСЕВИШНЬОГО? Маленька піщинка, пушиночка духу… Така воля ГОСПОДНЯ… Бо “ГОСПОДНЯ Земля, і все, що на ній…”.
. .”ХАЙ СТИХНЕ СВІТ У ТИХІЙ МОЛИТВІ… ЩИРО СПІВЧУВАЮ ЗРАНЕНІЙ ГІРКОЮ ВТРАТОЮ РОДИНІ. СУМНО…” – написав Анатолій Ісак. Так, співчувають люди, які знають мого любого сина, мого РОМАНА. Пишуть мої друзі, друзі дружини, друзі сестри… Співчувають знайомі і незнайомі люди… У спільній молитві возз”єдналися брати і сестри по вірі… Я щиро – щиро вдячна за духовну і моральну підтримку у цей тяжкий і згорьований час. Бо ж потрібно жити далі, хай скільки би нам ГОСПОДЬ не відміряв днів на цій Землі.
. .Мені гірко, боляче, сумно, страшно… І жаль великий, і біль нестерпний пронизує до самісінької глибини душі моє материнське єство. Ні! Ні! Ні! Я не йму віри, що мого рідного синочка РОМЧИКА забрав ГОСПОДЬ у засвіти так рано… Це моя навічно відкрита рана, яка ніколи не загоїться… І я чую тиху – тиху молитву… І чую, як співають… Прости, ГОСПОДИ…
. . ТАМАРА РОМАНЮК,
. . 10 листопада 2021 року.
2

Автор публікації

Офлайн 7 години

0967487735

29
Коментарі: 0Публікації: 22Реєстрація: 08-11-2021

Бронзове перо

Достижение получено 21.11.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Думок на тему “ПРОЩАЙ, МІЙ ЛЮБИЙ СИНУ, МІЙ РОМАНЕ… ГОСПОДЬ БОГ ІЗ ТОБОЮ…”