Кохай її так, як тільки можна кохати, До стуку у скронях, до сильного болю в груді. Пиши їй, дзвони, ніколи не змушуй чекати, Цілуй її губи такі молоді. Люби її так, як люблять життя, Вдихай, як повітря – поволі. Пробач їй характер, вона ще дитя, Та в серці любові доволі.
Monthly Archives: Вересень 2018
234 posts
«Несхожих» В її очах читав ти так багато слів Та їх вона тримала не для тебе Твій світ неначе спопелів Скидав його ти крихти з себе Блукавши вулицями в тиші Шукав її між перехожих Вони були мов сірі миші Тонули у думках своїх ворожих У грудях з часом біль […]
По вулиці ішла Людина, Закутавшись від осені в пальто, Несла свій хрест покірно за плечима, Одна із сотень тисяч «хто?». В обличчя вітер миє дощем щоки, В кишенях руки втримують тепло, І туфлі витанцьовують поспішні кроки, Буденність в’їлась у ясне чоло. Та раптом постать зупинилась, Неначе хтось натиснув […]
«За вітром» Не плач моя Джульєтто Сльозами біль не змиєш Розірване те серце Мов сукню ти не зшиєш Не плач моя Джульєтто Не лий ти сліз солоних Чому ти не жалієш? Своїх очей бездонних Не грайся почуттями Вони такі палючі Залишать лиш на пам’ять Ті спогади болючі Розвіють […]
“Сміливою” Її так просто зробити щасливою Вона така глибока до дна Вона буває такою грайливою З своїх думок тугу відвела Вона буває такою сміливою Коли колючка з троянди вп’ялась Вона буває такою дбайливою У стрічку темну коса заплелась Віталій Прокопович….. 01.02.2018.
А куди кличе місячна ніч?У пору побачень-зітхань. * * * Є втрати,які ніби забуваються. Є на все життя… * * * Дерева-горді: помирають стоячи. Хіба зрубають… * * * У ньому біле не завжди біле, чорне… Таким є життя. * * * У когось ще є поруч сусіди.Комусь ростуть кущаки. […]
«Інші часи» Я не Шекспір писати тобі драми Та все ж кудись, щораз мене несе Творити дивні хижі гами Які любив понад усе Ти не Джульєтта, я це знаю Так не кохають, більше як колись Чому ж коханням я страждаю? Чому ж шляхи наші зрослись? Бува жартує підла доля […]
Не поспішай, не квап холодним вітром. Ця тиша осені … Вона така п’янка. Ще в серці квіти. Ще багряне літо Я бачу в розрізі кленового листка. Не поспішай… Ще буде сон зимою. Ще сонце осінь золотом гаптує. Взявшись за руки, он гуляють двоє. Яку ж то долю їм зима готує? […]
Голосистий пташок у сад прилітав, дзвінким голосочком троянді співав: “Розквітай, трояндо, квітки ніжний цвіт, чи даєш, трояндо, відповідь мені? Хто до тебе зрання на ганок літав, піснею дзвінкою красу звеселяв?” “Прилітав же дощик, летіли хмари, із сірої хмари рясно йшли дощі.” Дощі випадали, поїли стебло, щоб стебельце вище і росло […]
Молитвою осяяний світ, а літній день закінчує політ, блищить яскраве сонце золоте, на горизонт опуститься і жде. А може то не сонце золоте? Небесні коні Геліос веде, тримає він за поводи коней і вдалину на відпочинок забере. Може це риба золота, що в океан життя пливла? Хвостом блищала золотим і […]
Зачепилось око за сухий листок, ще й зелену гілку, де листочків кілька. За стебло зелене, краплі там із неба, одна за одною злетять стороною. Де літній лісочок, а в ньому – грибочок, декілька у лісі: менші там і більші. А ще горобина, конвалія мила і сині дзвіночки, рядком їхні точки. […]
У хвилях моря золотих шал яскравого сонця зник, стала хвиля лагідна й легка, наче металу плавиться гора. Сотворило море теплі хвилі, на рідке золото схожі за мить, знаходить хтось у полум’ї надію, сховає, щоби далі з нею жить. Поверхню ледь торкає вітер, в що перетворить хвилю знов: чиюсь тривогу, а […]
Кот на море отдыхал, он, быть может, уставал? Сейчас отпуск у него, он посмотрит в нём кино. Выпьет он коктейль в обед, будет рыба и бифштекс, но вам скажут все коты: лучше нету колбасы. Мороженого шары – на столе, а по соседству мыши вполне ему компанию составят, на пляже загорают. […]
На ганку школи – школярі, що тут незвичного, скажи? Та тільки школа ця сільська – століть колишніх дивина. На ганку із минулих століть із гаджетами зграєчка сидить, із ними вчителька була у джинсах така ж молода. Дитя ще на руках несуть: школяра у майбутньому ждуть, а школа стоїть під вітрами, […]
Промінь сонця у трави падає, Пестить роси легких шовків. Безмір неба вітрам нагадує, Про земну круговерть років. Вітер грає на хвилях зелені, Степ безмежний упав до ніг, Краєвиди, що в даль розстелені, День на плесах ставків зберіг. Край села там стоїть, мов вкопана, Тиха липа. А десь в яру Вже […]
«На мить» Ти хотів усю її кохати Жадібно вдихати мов ковток І безмежно палко цілувати У ночі піднявши до зірок Ти хотів усю її творити Мов художник, що на полотні Ти хотів лиш нею тільки жити Багряним світанком у вікні З нею ти до ста хотів прожити Доки […]
«На що тобі?» На що тобі була її любов? За всі роки, був почуттями вдосталь ситий Той час неспинно, стрімко йшов Ущент сердечний м’яз розбитий На що тобі було її життя? Хотів забрати? Просто загубити? До неї невблаганні почуття У алкоголі ти не міг втопити На що тобі […]
«Причал» Заплуталась осінь у моїх думках Пожовкла душа шелестіла від болю І серце моє, десь у різних човнах Пливло в нікуди, попрощавшись з тобою Журбою нещадно напившись до дна Хотів я у тьмі загубитись Та в морі своїм не знайшовши човна Щоб болісно в скелі розбитись […]