Святі мої поля. Святі мої ліси. Хоч широко розкрий, Усього не з’їси. Святії Небеса І з Неба голоси Співайте нам пісень Небесної краси. Свята моя земля є. Забанили. Єдиний сильний край. Вже розкраїли. Між нивами жнива Гніють, або горять. Непереможний шлях. Нами правили Татарин, або лях, Або власне ми. А […]
Monthly Archives: Жовтень 2018
134 posts
«Занедбаний кіт» Я помру між бетонних засмічених вулиць Одиноко згорнувшись із шерсті комок Бо для цілого світу я ніби прибулець І по венах моїх, затужив холодок І ніхто не помітить відсутності тої Ну не стало й нехай, не з біднішає світ Та ви зовсім не знаєте сутності мої […]
«Хелловін» Хтось хелловін скаже свято Ну а я вам так скажу Вже набралось забагато Зараз вам це розкажу У житті нашім щоденнім Вистачає й так жахів І без того нам на душу Випадає злих гріхів Он по телику щоденно Нам показують жахи Двоє вбитих, три […]
“Мільони сердець” Майдан об’єднав, ті мільйони сердець Йде народ на протест, бо ввірвався терпець Стільки років брехні, і пустих обіцянок Обнадійливих слів, і кривих забаганок Вибирали героїв, а вибрали катів Що згубили життя, тих невинних солдатів Розорили село, попалили надії І спустили в трубу, обіцянки і мрії Стільки болій й жалю, […]
“Сива зозуля” Та сива зозуля Що в лузі кувала І скільки ще жити Тих літ вона знала У гаю зеленім В глибинах діброви Заснулим деревам Співа колискові Про осінь, про весну Й про кригу ту скреслу Про вітер пахучий І сонце палюче Кувала зозуля Роки рахувала Та скільки їй часу […]
«Висохлі троянди» Бракує тебе наче рибі повітря Я знаю зимою троянди не квітнуть Затоптані квіти цвісти перестануть Сніжинки упавши на землю розтануть Безжально їх люди у пилі затопчуть Нічого не скажуть лиш тільки промовчать Безжальних убивць зі творила природа Оманлива їх незрівняна та врода Вони не цінують ні сонця, […]
Себе шкодуйте, коли час даремно губите, В пустих розмовах зріють паростки біди, Та не шкодуйте часу тим, кого ви любите, Бо з вами поруч бути їм не назавжди! Як осінь зрошує сади дощами пізніми, А потім білим снігом розціловує, Зрошайте їх серця словами ніжними, Адже вам ні копійки це не […]
Князь Ігор! На пам’ять твою Назвала я сина, дитину свою. Ім’я те велике не дарма дала- Я силу і мужність твою пререкла Нехай мій пустунчик росте мов дубок, Міцніє, мужніє мій ніжний росток. Ви місяць і сонце, його збережіть, Ви вітер і грози, йому поможіть, Ви славнії люди, синочка навчіть, […]
Невибагливість долі схилилась над ліжком. Невибагливість долі, а в ній каяття. Щось шепочуть Химери над бездною тиші, Чи відкриють нам двері дороги життя? На оскали буття знов впливають надії, На уламки життя – історичні події. Перелякані очі, і скривджені мрії Під завісами ночі зловтішних Химер…
По утоптанной тропинке Средь душистых желтых роз Собираю я росинки И кладу в корзину слез. Исцарапав всю шипами Розы жалить норовят, Ароматными цветами Опьянить меня хотят. Но не радостью, а болью Мое сердце облилось. Предаю я безразличью Золотистый глянец роз. По утоптанной тропинке Средь увядших черных роз Собрала свои слезинки, […]
Закончился ремонт в квартире И мебель всю на свалку отнесли, Настала полночь и диван фуфырясь, Рассказ повел, какие были его дни. Стоял в гостиной и усаживал гостей, Все разодеты, важные персоны, Сидели попы разных должностей, Девицы юные и старые матроны. Вскипело кресло – я таких видало, На мне сидел банкир […]
Это я виновата, меня жизнь отучила быть верной, это я все ломаю, сжигая поспешно мосты, это я зачастила играть у любимых на нервах, смысл потерян и явью не стали о счастье мечты. Это лето жарою свой след оставляет на коже, ни один, ни второй в сердце вольном не лечит тоску, […]
«Життя на двох» Ще зовсім юні не ціловані вуста Та вже до краю сповнені любові І у очах відчутна теплота Коли кохання проводжали на пероні І серце трепетало наче птах Й слова були тут зовсім зайві Та в душу підкрадався страх Коли сплелися погляди прощальні Йому дорога в даль […]
День вдихає свіжість вечорову, Відганяє втому і жагу. Приголубить нічку чорноброву, Й зникне в травах відшукать снагу. Вранці прийде з росами рясними, Побреде на луки і в поля, А в прощанні з зорями ясними, Місяцю всміхнеться звіддаля. Зійде сонце – він у сад загляне, Пустить бісик вишні нашвидку. Полудень із […]
Колосяться у степу жита, Наче краля, нива золота, З колосків заплетена коса, І сріблиться на вінку роса. В сні солодкім стиглії поля, Звук комбайна чутно звіддаля. Сняться їм тривожні врочі сни, Коли з кралею прощаються вони. Скинуть шати з ниви жниварі, Перший сніп поставлять на столі, І в потоках стиглого […]
Иногда, ухмылки ради, Я вспоминаю прошлое свое. И вроде я ему не рада, И вроде не люблю его. Воспоминания как бред И в воспаленному мозгу Как сон, туман, и только вред. Я больше так жить не могу. Я не могу кричать, нет мочи. Я не могу разбить эту стену. Короче […]
«Поетам» Поетам вірші, диктують хмари Поетам вірші, хлюпоче дощ Про ніжні рими кричать бульвари І гамір людних, центральних площ Поетам вірші шепоче вітер Поетам строфи тріщить гроза У нескінченім потоці літер Вони сплетуться немов лоза Поети дивні нещасні люди Між перехожих їх не знайдеш Безцільно пишуть свої етюди […]
Облака в бесконечно лиловом Одеянии, словно в халате. Безымянное краткое слово, Разлеглось у меня на кровати. Захотелось вдруг зрелищ и хлеба. Захотелось вдруг сладкого яда. За окном недостаточно снега. На щетине осталась помада. На сегодня осталась простуда, Ну а после, наверно, забота. Недосказанный трепет забуду, Между домом, подъездом, […]