Это я виновата, меня жизнь отучила быть верной, это я все ломаю, сжигая поспешно мосты, это я зачастила играть у любимых на нервах, смысл потерян и явью не стали о счастье мечты. Это лето жарою свой след оставляет на коже, ни один, ни второй в сердце вольном не лечит тоску, […]
Daily Archives: 25.10.2018
9 posts
«Життя на двох» Ще зовсім юні не ціловані вуста Та вже до краю сповнені любові І у очах відчутна теплота Коли кохання проводжали на пероні І серце трепетало наче птах Й слова були тут зовсім зайві Та в душу підкрадався страх Коли сплелися погляди прощальні Йому дорога в даль […]
День вдихає свіжість вечорову, Відганяє втому і жагу. Приголубить нічку чорноброву, Й зникне в травах відшукать снагу. Вранці прийде з росами рясними, Побреде на луки і в поля, А в прощанні з зорями ясними, Місяцю всміхнеться звіддаля. Зійде сонце – він у сад загляне, Пустить бісик вишні нашвидку. Полудень із […]
Колосяться у степу жита, Наче краля, нива золота, З колосків заплетена коса, І сріблиться на вінку роса. В сні солодкім стиглії поля, Звук комбайна чутно звіддаля. Сняться їм тривожні врочі сни, Коли з кралею прощаються вони. Скинуть шати з ниви жниварі, Перший сніп поставлять на столі, І в потоках стиглого […]
Иногда, ухмылки ради, Я вспоминаю прошлое свое. И вроде я ему не рада, И вроде не люблю его. Воспоминания как бред И в воспаленному мозгу Как сон, туман, и только вред. Я больше так жить не могу. Я не могу кричать, нет мочи. Я не могу разбить эту стену. Короче […]
«Поетам» Поетам вірші, диктують хмари Поетам вірші, хлюпоче дощ Про ніжні рими кричать бульвари І гамір людних, центральних площ Поетам вірші шепоче вітер Поетам строфи тріщить гроза У нескінченім потоці літер Вони сплетуться немов лоза Поети дивні нещасні люди Між перехожих їх не знайдеш Безцільно пишуть свої етюди […]
Облака в бесконечно лиловом Одеянии, словно в халате. Безымянное краткое слово, Разлеглось у меня на кровати. Захотелось вдруг зрелищ и хлеба. Захотелось вдруг сладкого яда. За окном недостаточно снега. На щетине осталась помада. На сегодня осталась простуда, Ну а после, наверно, забота. Недосказанный трепет забуду, Между домом, подъездом, […]
Долго-долго друг друга мучили. Еще дольше жили. Ты бы писал о правде, Я – о Мцири. И кажется все нелепым, Пустым и вязким. Пока вдруг не проснешься, В длинной белой рубашке. В таком же городе или мире, Где все разделилось на три, четыре. А может, мы просто и не […]
Я хотела бы ветром стать, Чтобы кудри твои трепать. Я хотела бы воздухом стать, Чтобы губы твои целовать. Я хотела бы стать водой, Чтоб, когда ты в меня входил. Обласкать твое тело собой, Чтобы ты всю меня испил. Я хотела бы стать звездой, Тебе путь во тьме освещать. […]