Стоїть береза під вікном І тихо з вітром розмовляє, А він, гойдаючи її, Так ніжно віти заплітає. А десь далеко, край землі, Весна природу пробуджає, І все довкола від зими З промінням сонця розквітає. 08.04.2010, © Анна Силка

Не обіцяйте! Ніколи не обіцяйте! І не кляніться! Ці клятви – нічого не варті. Кохайте, цілуйте, прощайте, І грайте в «Життя» допоки в азарті. Не шкодуйте! Усе, що було – вже позаду, Не картайте себе, ви по суті ні в чому не винні. Слухай серце, а не соту людську пораду. […]

А за вікном у котре гудів вітер, І падав дощ , і була громовиця. І хтось читав рядки з маленьких літер, Коли вогнем горіла блискавиця. І пив хтось чай, горнувшись в покривало, Читав літературу навмання. І десь вовча на місяць завивало, І зиркало маленьке совеня. Десь листя опадало на асфальт, […]

в кав”ярні загублений містом в самотності я і осінь… спливає захмарена днина у сутінках мжею у млості. і пісня бурхливого вітру вплітається в віти клена як сповідь безмежна в зажурі відлуннями сьогодення. в якому мелодія тиха вплітається в віти крони задумливим сумом наче хтось грає на саксофоні. і зустрічі тут […]

як залишають музи нас вогонь натхнення швидко гасне, зникає мріяний Парнас, стрімкий політ в зірках Пегаса. кохання слово мов вінок зроню я в цю пустельну тишу й зроблю у омрак напівкрок. печальний, ліру там залишу. і у задумі увійду до себе в дім спізнілим гостем. в каміні ватру розведу… – […]