Драбиною сонячний промінь униз Спускає світанок осінній, Щоб день сумовитий неспішно ним зліз З останнім теплом, що на спині В торбині затихло, неначе коша, Чекаючи волі земної, Де падає лист, за вікном, із куща І пахне із ночі зимою. 19.09.19.
Daily Archives: 18.10.2019
8 posts
Я чую музику осінньої стежини, Читаю вірші листяні на ній І навіть ті, які іще можливі По довжині задумливо-сумній… А, може, я її строфа ота, Яку знайти життя буває мало – І сонце, ніби крапка золота, Уже в долоню вічності упало. 10.10.19.
Грає осінь сонату на струнах моєї душі, звуки нечутно злітають десь у сяйну височінь. Вплітаються в музику вітру, у шелест листків золотих, у запах останніх вже квітів, у сльози дощів проливних. Симфонія осені лине над лісом, над містом, селом, дзвенить у полях і долинах прекрасна і дивна, мов […]
-Та не кричи так! – просить вампір дівчину, – Мені тільки пігулку запити! -Ой! Справді?! А Вас щось болить? – поцікавилась та вмить забувши про страх. -Ні! Я просто люблю всякі пігулки їсти, – скривився кровопивець, – звісно болить! -А що болить? А Ви знаєте, що пігулки краще запивати чистою […]
Авторська пісня Милує осінь краєвидами І ароматом стиглих трав, За мною ти заплачеш квітами, Що я з любов`ю дарував… Туман, наче білизна, стелиться, І буревій вербу зламав, І все прекрасне не повернеться, Що я в очах твоїх впізнав! Твій світ з глибокими озерами І кришталевії струмки, І твої привиди з […]
І хочеться час кошеням упіймати, І гладити так, щоб лише муркотів На призьбі, осяяній сонечком, хати У точці перетину різних світів: Дитинства, юнацтва… ще зрілості тої, Яка, мов метелик у Божій руці, Та старості, що випиваєш настоєм, Вже знаючи шляху життєвого ціль. Сидіти і душу на сонечку гріти, Коли час […]
Не листя падає, а пишуться листи Деревами, що осінню прозріли: Не тільки в землю коренем рости, Є височині прагнення у гіллі – Коли воно позбавилось плодів І, ніби, вже ніщо тут не тримає… Якийсь листочок вгору полетів Небесним обнадієний розмаєм. 30.09.19.
Неначе сонця причастився клен, Він золотом виблискує однині – І можна бути радісним, але Збирають данинý вітри осінні. Краси такої – закоротка мить, Та в ній зачаток вічного величчя, Де золото із віт не облетить І сум не ляже тінню на обличчя. 1.10.19.