Розмалюю писанку квітами й птахами, На Великдень в храмі освятять її, А разом із нею пасочку духмяну, Буде в нашій хаті справжній оберіг. В псанці маленькій і краса, і святість, Так смакує паска родині усій. І на серці в кожного невимовна радість, Славить нині Господа християнський світ. 2015 р.
Daily Archives: 13.04.2020
46 posts
І світ чужий, і ти мені чужа, І голоси стираються вітрами, Минуле доїдає тихо ржа, А майбуття одягнуте в тумани. Молитися й прохати? Це пусте, Боги не люблять порпатись в болоті. Пішов би дощ… Та дощ все не іде. Він десь далеко чистоту наводить.
Не ми є перші І не ми останні, Хто бігає за сонцем Слід у слід, Життя нас ловить У вербові верші І потім розчиняє наче лід. Не нам почати те, Що почалося, Не нам скінчити те, Що буде потім, Мандрівники ми, Ми є стоголосся, Еквілібристи На тонкому дроті. Ми у […]
І небо чорне, І місяць спілий – Хвилює, квилить, Як буря морем. А в ньому тоне Корабель білий; Так серце хилить, Скидає з трону – Холодне слово, І тягне на дно. Але все одно, Коли в оковах Любов безмовна, – І так дано.
Повзи, хробак, бо небо – то чуже, Немає сенсу марити спасінням, Той в цьому світі падає лише, Хто сміє виклик кинути тяжінню. Чого ти ще чекаєш звідтіля? Навіщо молитви, хрести, кадила? Ти є хробак, твоя юдоль – земля, Бо ти боявся змайструвати крила.
Мовчить душа немов німа – Слова всі виїла скорбота, Була людина і… нема. Лишились спогади та фото. Вона ж ходила серед нас! Сміялась! Мріяла! Кохала! У неба є безмежний час, Чому їй видали так мало? Чому у нелюдей з усіх Натхнень є тільки убивати? Чому для них природний гріх? Чом […]
У енергіях світлих Осіннього тихого шуму, В заметілях зимових, У співанках прийдешніх весен, Я умію мовчати словами, Яких ще ніхто не придумав, Океани долаючи людства Сумні, без вітрила і весел. Перманентно воюючи З миром, минулим, добою, І ковтаючи вміст Чорних поглядів з гірким полином, Я умію мовчати, І ти не […]
-Кажіть:взнаєте ножа цього (Спитав слідчий Філю)? -Так.Ви показуєте мені його Вже…третю(!!!)неділю!..
