“Він був кмітливий, любив вчитися і не соромився звертатися за порадою до нижчих, саме тому його і назвали Просвітленим.” (Конфуцій “Лунь Юй” 5.15) Шалений вітер хитав […]
Daily Archives: 02.07.2022
10 posts
«У жителів півдня є приказка: Хто немає постійності, Той не може стати Навіть шаманом і лікарем! Чудово сказано!» (Конфуцій) Було так темно, Така чорнота панувала […]
«Мені щастить. Люди обов’язково дізнаються про кожну з моїх помилок.» (Конфуцій) Якось вчитель З кількома своїми учнями (Не з юрбою шанувальників, І не з кількома невігласами) Блукав […]
«Народ можна примусити до послуху, Але примусити його до знань неможливо.» (Конфуцій) Вони мандрували Нескінченною дорогою (Від царства до царства – Тільки […]
«Якими чарівними Стають звуки мелодії, Коли її початок Виконує майстер Чжоу, А кінець завершує Пісня «Крики чайки». (Конфуцій) Коли вчителя підкосила хвороба І лежав він нерухомо на […]
Ветер-ветер пролетал, выхря серого был вал и летят вокруг листочки будто серенькие точки. Пролетали не листки – розовые лепестки, розовый, наверно, дождь капал вечером и в ночь. Здесь мадонна пробегала, малыша в руках держала, рыжими они бывают, на руках детей таскают. Кот как ангелок спешит, к крошкам […]
Ранковий теплий дощ над озером кружляє, на лавки і стежки тихенько цебенить, а хто тут під дощем по озеру гуляє? І чайка от іще удалину злетить. Віконце в небесах, а може визирає там повітруля враз з хмарини в небесах, чудесний краєвид, із […]
На попелищі одинокий мак,Мов привид він, біля ікони,Лише недавно тут народ гуляв,Тепер за упокій б’ють дзвони. І небо чорне… відтак застигло,Не світиться уже з віконець,Слізьми та кров’ю впивалось лихо,Там, де війна…зникає сонце.
А коник-стрибунець стрибав Поміж високих зелен-трав, У руках скрипочку тримав І так натхненно на ній грав. Пливла медодія казкова, Всі її слухати готові Уденний час і час ранковий. А крильця різнокольорові Метеликів у такт махали, Які в таночку закружляли І дякували стрибунцю За дивну музику оцю. 2020 р.
