А серпень вже перегорта Календаря деньки останні, То ж скоро осінь золота На нашому порозі стане. Удень ще сонячну ясну У теплу купіль ми пірнаєм, В холодну ввечері росу Пожухлі трави поринають. А ранки прохолодні теж Зимною усмішкою сяють І літо бабине пряде Срібну вуаль чи то серпанок. Вода у […]
Yearly Archives: 2024
280 posts
В іншій жінці не шукай порятунку,Краще трішки розберися у собі,Видно треба все ж погоду похмуру,Нащо бігти у поспішності подій. Зараз кажеш відступитися варто?Серце ж тьохнуло, ім’я лиш нагадав,Вітер холодом проймає, б’є градом,Лячно? Певно ти її… не повертай.
То сонце пригріває, А то пливуть хмарки Та дощик накрапає І його крапельки Усе собі стрибають Та губляться в траві, А вітерець гойдає Листочки на вербі. То вранці прохолодно, То спека ще удень. Це літечко підходить До фінішу уже. 2022 р.
Думки збігаються на вечір,Із ними як лягати спати?Заснути хочеться нарешті,Нестерпні, відтепер на варті. Сама не відаю навіщо,Рахую слоненят скоріше,Їх видно, мовбито магнітом,Притягує, аж очі ріже. На зорі гляну, віковічні,Казковість надихає завше,Ось тільки наміри безплідні,Пів ночі дожидати манни. Сміється місяць, так лукаво,Бо кількість зірочок вже знаю,Чекає тиша на світанок…Я зараз сплю, […]
Ластівочки-ластів”ята, Ви зміцнили вже крилята, Щоб у вирій вирушати, Шлях далекий подолати. Ластівочки-ластів”ята, Будете ви сумувати Та й за своїм рідним краєм, За землею де зростали. Ластівочки-ластів”ята, Вам би лиш перечекати Люту зиму й снігопади Та й додому повертати. Ластівочки-ластів”ята, Бо удома ж бо найкраще,Де під стріхою гніздечко, Радісно отут […]
Коли літають низько ластівки, Значить дощу чекати незабаром. Давно таке помітили таке,А нині це не всі, звичайно знають. Коли увечері нема в траві роси І вранці її стебельця не мокрі, То теж дощитиме тоді, хоч не просив. Це також спостереження народні. Народ наш український він такий: І спостережливий, здогадливий та […]
Іще серпень смажить сонцем, Вдень спекотно й духота. Та вже близько-близько осінь Рудокоса золота. Вже відчутний її подих, Особливо уночі І на травах срібні роси Такі зимнії усі. На долині вітер віє, Холодом усіх пройма Та листочки вже жовтіють На деревах і кущах. Горобинонька намисто Почепила для краси. Осене ти […]
Садок дочекався серпня,Тож хочеться взяти пензлик,Троянди казкові барви,Краса розмаїттям манить. Повсюди, куди не гляну,Гармонія… чути арфу,Торкнуся цвітінь і дивно,Вже сяю погожим блиском. Тепло відчувають квіти,І тягнуться ніби діти,Тому й почуття найкращі,Душі віддають без фальші.
Білі флокси, флокси білі Між рожевими розцвіли,Такі ж кошиком суцвіття, Тішаться теплому літу. На стеблі вони великім В небо дивляться блакитне, Де розчесані й кудлаті Хмарки білі пропливають. Гарбузом сонечко стиглим Котиться й проміння сипле, Наче золоте насіння На чудові флокси білі. 2024 р.
Якщо подумати, то схоже,Один лиш випадок і доля,Зруйнує щастячко жіноче,Напише з іншого блокнота. Ще ніби вчора милувались,Щось звісно мріяли, назавтра,Миттєво змінюються барви,Немовби втрутилось закляття. Холодний погляд небажання,У неї сльози… він раптово,Зламав найкращі сподівання…Негідник! Гримнула нервово. Вина бокал, знать у зажурі,Жіноча слабкість, так природно,Такі думки…і дні похмурі,Тож “мачо” в друзі, знов […]
День уже меншає і ніч стає все довша, Хоча надворі літечко іще, Злітає пташкою угору мальва-ружа Й троянда-королева ще цвіте. Старезна груша, що росте в садочку Плодів медових просить скуштувать, А горобинонька вдягла свою сорочку Й красується у ній.Її наряд Приваблює до себе сірих сойок, Які так люблять ції ягідки. […]
Незвичний сон цієї ночі,Наснився в зорянисту пору,Немов у благодаті Божій,Лечу я на хмаринці вгору. Відчувши неземну підтримку,Витаю у півсонні дивнім,Втішаюсь чарівною миттю,Як Місяць розсипає блиски. Тримаю у своїй долоні,Відвічні потаємні знаки,Безмовний загадковий гомін,Цю душу неабияк вразив.
Тиша навколо, лиш стукає серце,Дихання чути незвичне відлуння,Тільки душа, так, неначе уперше,Мовчки тужила… а близилась буря. Скільки терпіти, казати все добре,Зараз порвати, або вже ніколи!Знову зупинка… незмінний і човен,Вкотре вона негаразди відводить…
Серпневої пори надворі спека, Милує око квітковий розмай. Та вже красуня-осінь недалеко, Її багату й щедру зустрічай Листочки на берізках пожовтіли,Намистечко калина одягла, А бабиного літа павутина На сонці сяє, сріблом виграва. Достигли у саду медові груші Усюди яблук дивний аромат. Та лише в серце не впускаймо осінь, Йому ж […]
Життя проходимо дорогу,Нам мудрість предків у підмогу,По колу щоби не блукати,Звичайно сиплються поради. Якби – то тільки прислухались,Шукали принца ми та казки,Свої все гулі набивали,Й кохали звісно до нестями. А зрілість нібито раптово,Сипнула трішечки враз льоду,Згадали матінку й бабусю,Онуку ж кутали в пелюшку. Можливо й муляє досада,Та чітко виведена мапа,Вона […]
“Вдавилась зозуленька колосом стиглим” – Так мовлять, коли перестала кувать. А на поля хлібороби вже вийшли, Щоби урожай такий щедрий збирать. Підрізані падають маки червоні, Немов би сердечка лежать на землі, Волошки блакитні візьму на долоню, Уже відцвітають ці квіти малі. І лише ромашки так довго квітують Та приморозків не […]
Так сталося раптом, люди,Нам душі покрила крига,В серцях залишився лютий,Він давить, як чорна брила. Немовби постали тіні,Дерев тих сухих змарнілих,Ми знаємо, звісно грішні,А може це просто іспит? Побачимо знову небо,Блакитне…та ніби інше,Все ж гостре пекельне лезо,І горе… воно є вічне…