. . ВЕРБА. …ВЕРБА ЗАКОХАНИХ
. . – Сільський етюд –
. .Вона виросла – зазеленіла у самісінькому мальовничому центрі великого гарного села. Стара – стара. Можливо їй п’ятдесят років, а може, цілісіньких сто. Під густою пишною ВЕРБОЮ – сільська криниця з чистою цілющою водою. Щовечора сюди приходили ВІН і ВОНА. Зелена ВЕРБА накривала їх ніжно і закохано своєю гарною косою. Жила їхнім залюбленим щастям.
. .ВІН, ВОНА і ВЕРБА пили чисту джерельну воду з доброї криниці.
. .А потім було весілля. Закохане, щасливе весілля. Справляли усім селом. Великим мальовничим селом. Аж раптом поміж гостями не стало наречених. Зникли таємниче й непомітно.
. .У самому центрі села під своєю ВЕРБОЮ стояли ВІН і ВОНА. ВЕРБА накрила – сховала їх своїми розкішними розлогими косами – вітами.
. .Вічність… Цілою вічністю, неповторною і незабутньою вічністю була для них та чудова хвилина.
. .Йтимуть дні, місяці, роки. Довго ще слухатиме ВЕРБА знайомий шепіт, стук – биття двох закоханих сердець.
. .Під ВЕРБОЮ стояли ВІН і ВОНА…
. . ТАМАРА РОМАНЮК
Автор публікації
Титул: Вибір видавця (Вересень 2021)
Титул: Небайдужий читач
