І. Мати доню колисала, «Котика» співала Та й незчулась, як дитина нареченой стала, Як втекла у місто сите, як там народила, Як забула Поле дике, де дідів могила ІІ. А як мати постаріла, воронка просила Розкажи моїм онукам, де та правда й сила Подивились онучата в небо, як годиться Та […]
Daily Archives: 05.04.2020
44 posts
Зав’яже голуб небо в світлу хустку синю. Руда верба всміхне, як хитрий кіт. Немов кватирку, серце раптом я відчиню Весні, як пташці щирій, гомінкій. Монетку сонця кину в чисту воду неба. Нехай на щастя день брунькує там. Хай світ добром весніє. Більш мені не треба. В очах святиться ніжність, теплота.
А я б поїхала до моря Взяла би плед, каву і тебе з собою А я б поїхала до моря Щоб нарешті відчути себе живою Вітер обіймав би мої плечі Хвилі цілували б мої руки І ми з тобою люди найближчі І ми з тобою ще ті диваки
Видя нас любовь удивится, И раскроет голубые глаза, Сколько надо сердцу томиться, Слёзно верить и молить небеса, Путешествие наше окончено, Наши души сплетены жизнью в плеть, И барьеры все к цели разрушены, Нам бы к счастью теперь успеть, Впереди испытания временем, Будут жалить со всех сторон, Мы накроемся любимых терпением, […]
На міському на базарі Торг іде і людно тут. По традиції, казали, Цар Давид забрів в цей кут. Він любив поближче бути До усіх людей простих. Не хотів нічого чути Про палаци, гамір в них Остогид йому по вінця. Без цариці було сумно. І пославши в мандри гінця, Тут він […]
Не слухай слова. Подивись на птахів Або на кістки, Що від них лишились. Відьми згуртувались У заболочених норах, Вкритих пліснявою і павутиною. Забудь про них. Винеси стілець надвір, Сядь під квітучою вишнею. Поряд лише кульбаби І здичавілі метелики. Закрий очі, почуй: Кожна пташка вихваляє тебе У своїй пісні.
Голі дерева, Мистецтво крізь роки. Легкість, присутність - Це і є весна. Тихий простір, бавовна і льон. Пес застрибнув на моє ліжко, Він теж жива істота. Березень вкотре Дарує молодим ластовиння. Ходімо смажити м'ясо надворі. Щастя - воно тут, простягни руку. У нього немає зубів, Не бійся.
Буває так, коли немає слів Але щось так і хоче вирватись з грудей Можливо, то просто безглуздий гнів Який постійно гуляє між людей Буває так, що хочеться кричати Але тут вже й слів не можу підібрати Тому почну я у весь голос ридати Щоб більше себе в цьому житті не […]
Я пам‘ятаю його ніжний дотик Я пам‘ятаю його руки в себе на тілі Ти вивчав моє тіло наче історик А я про це згадую щонеділі Я пам‘ятаю твій погляд Такий проникливий та глибокий На жаль, тепер це все лише спогад І лиш в пам‘яті твій голос хрипкий
Як порожньо на вулиці в селі. Хати вдягнулись у мовчання шати. Літає небом пустка на мітлі, І думає, куди б ще завітати. Старі уже впокоєні в землі. Дітей собі міста забрали хижі. Тож… порожньо на вулиці в селі, Є де гуляти здичавілій тиші.
А ми не там. А ми давно не там, де все було. Де тільки наші тіні. Де щиро сни молилися листам, а чули тільки їхнє шурхотіння. Де тишу не тривожили дзвінки. Де сум не розбивав жаданий голос. Прочитано уже ці сторінки, і помінявсь світобудови полюс.
Ще не виграли ми двобою. Не пора ще складати руки. На фронтирі не всі герої, На фронтирі є і падлюки. Тут за світлом крадеться морок, Бо шляхетність неначе зникла, А заліський скажений ворог ще живий. Він ще шкірить ікла. Ще у душах по вінця гною. Ще і дітям настачить муки. […]
А по-над лісом, по-над лісом, Що одягнувсь як на свята, Гуляє небом сонце лисе, І хмарка-крихітка літа. Блакитна світиться пустиня. Морозом граються вітри, А лісу сниться голосіння І більш цікаві кольори.
У цьому віці дні неговіркі. Неговіркі і ночі, і світанки. Ковтають телефони язики, І згадують про тебе тільки банки. Сплітаються сезони на дворі. Туманами минуле оповите. І казяться чомусь календарі, Календарям немає що робити.
Йду у слід з паралелями колій За плечима вже сотні адрес «Я тебе не любила ніколи» – Набираю просте смс. Я тебе не любила, не вміла. Мені байдуже де ти і з ким Бо любить можна душу, чи тіло, Не того, хто господар над ним. Я тебе не любила, навіщо? […]
І. Їх довго шукали в Хусті й Сочі Південь, Північ, Захід і Схід А він після сексу кожної ночі Палив цигарку, топив в склянці лід Вона вставала лише опівдні Варила каву, била серця Їм вже співали мертві півні, Але вони мали час до кінця Приспів: Любисток та барвінок У вінчик […]
І сипле сніг… У березні… Мабуть, Бортом його вернули теж додому… І що з того, що крокуси цвітуть, Вмирає сніг на крокусі живому… Він ще здоровий, з нормою у нуль (бо ж на кордоні всім температуру пишуть). Летить додому, швидше від зозуль, Хоча на нього не чекають і не кличуть… […]
Я всю свободу мира, Готов отдать за жизнь с тобой, Какие горы и озёра, Преградой могут стать передо мной, Я потушу вулкан, И лес дремучий перейду, Солёный, дикий океан, Я на одном дыхании переплыву, Как звёзды будут удивляться, Узнав какие у тебя глаза, Как ветер будет восхищаться, Кудрявые сплетая волоса, […]