Забути все…
На тротуарі дощ малює сірі квіти
Ми вже не ті. Це все не те
Чи вміємо радіти?
Забуть вуста…
Такі солодкі з присмаком жалю
Когось чекаю. Та люблю
Рахуємо до ста?
Твій крок і я,
Стою оголений душею
Ти не моя. Та будь моєю.
Прошепочи :”Твоя, твоя”.

Думок на тему “Оголена душа”
гарно