Поволі розумієш добре,
Щось робиться з тобою нині,
Розбіжності життя укотре,
Підкралися немовби тіні.
Енергія жива неспішно,
У просторі зникала дивно,
Прострація… безмовне дійство,
Зловтішна пустота …накрило.
Ось тільки наодинці знову,
Окутана серпанком ніби,
Я вірші напишу з любов’ю,
І душеньку мою це зцілить.
Автор публікації
Коментарі: 798Публікації: 507Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.04.2021
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
4 коментарі “Прострація”
Прекрасний стан. Іноді він є життєво необхідним.
Спасибі за такі пронизливо-чесні рядки, Лізо. Мені твір вельми до душі.
Дуже дякую Наталія, за такий чудовий коментар.
Благодатное состояние, когда происходит переосмысление и выход на новый уровень, это прекрасно. хоть нередко трансформации и даются нелегко. Но это всегда путь самопознанию и самоусовершенствованию. Спасибо, что напомнили об этом.)
Благодарю Olvia!