Усміхнена завжди й привітна, Очі ж її сяють світлом Щирим, яскравим та мудрим. Навіть тоді, коли сумно, На люди вона не виносить Біль свій й солонії сльози,У собі таїть усе жінка,Ще й може сміятися дзвінко. Бо хто зна що всі про це скажуть, Зрадіють чи поспівчувають Чи запитають що сталось, […]
Філософська лірика
2414 posts
Ой, красиве ж село Ромашкове Квітувало влітку ромашками. Нині воно напів зруйноване, Всюди мінами нашпиговане. Але вірять його всі мешканці Вте, що мир настане врешті вже. Й буде знову село Ромашкове Як раніше цвісти ромашками. 2024 р.
. . . . . . . І МИРНО НА ЗЕМЛІ ГОСПОДНІЙ БУДЕ . . . . . . . .Чи знає про любов хтось, добрі люди? . .Чи відчуває серцем БОЖУ благодать? . .Чи вірить в диво на землі, що буде? . .Хтось вміє про майбутнє наше загадать? . […]
. . . . . . . . . МИ ПОКЛИКАНІ ВІРИТИ У БОГА… . . . . . . . .О, люди! Ми покликані боятись БОГА, . .Бо “мудрість”, як написано – “ГОСПОДНІЙ страх”, . .Одна – єдина праведна у нас дорога – . .З молитвою перебувати на устах. […]
Як хочеться весен мирних І літа зі співом пташок Та барв строкатих осінніх Й зими білий-білий сніжок. Прозорої неба блакиті Та річки дзвінкий водограй І ниви, де жито й пшениця Почали уже достигать. У лузі цвіли незабудки,А в лісі – суниць аромат Та голос віщунки-зозулі Зміг всім многа літ накувать. […]
Повсюди липка павутина, Вже реально заплутала світ, Звичайно, що муха безсила, Де царює павук лиходій… Отак й загубилася квітка, Розпусника в серце впустила, Коханням гадала зігріта, Та вчасно спізнала й прозріла. Журилася врешті троянда, Суцільна омана навколо, Лиха сьогочасна бравада, Збагнула, ізнову самотня. Як жити зневірена зможу? Неначе здавила мотузка, […]
Весна – то дівчина в барвистім віночку Із цвіту вишневого й трав. А молода жінка – то літо спекотне, Гойдає в колсці маля. Осінь – то пані досвідчена й мудра, Яка дасть пораду й навчить. Роки – то її сокровенне багатство І серце, що вміє любить. Зима – то бабусенька […]
Ой, калинонько-калино, Запашний твій білий цвіт Радує нас стільки літ Щовесни, немов дитина. Його ніжним ароматом Впитись можна, як вином. Серце сповнене добром Вже чека такого свята. Коли кетяги червоні Нахилились до землі, Настають осінні дні,Літо котиться за обрій. А як вдарить морозець – Ягідки стають солодкі. Пригощайтеся їх соком, […]
Усе прощати можемо ми другу, Подрузі, сестрі чи чоловіку. Але коли підняв на тебе руку, Цього прощать не можна вже довіку. Бо коли хоч би раз показав силу На слабшім себе, буде це й надалі, Захоче щоби знов його простили І про знучання всі не знали. Прошу, ви до насильства […]
Надворі була відлига, То й калюжа утворилась Посеред білих снігів. Тут же зграя горобців Прилетіла, щоб напитись З неї чистої водиці. В годівничці ж бо маленькій, Що на яблуні висіла І насіння й крихти хліба, То ж поснідали ситненько. Хлопчики малі й дівчатка З допомогою дорослих Підгодовують пташаток, Щоб ті […]
Відкрилась злощасна скринька Пандори,Портал облудний з ненависті й злості,Не бачить криваве лихо кордони,Належне місце й жорстокій є помсті. Тепер безупинне як стримати зло,Смертельної люті збурений вихор?Далеко в жорстокій війні все зайшло,Чим думав же цар, загравшись фашизмом?
Золотом. золотом, золотом Осінь сипнуть поспіша Та молодо, молодо, молодо Моя ще співає душа. Багрянцем, багрянцем, багрянцем Вкриває сади та ліси. Та серце моє ще гаряче І в осінь воно не спішить. Танцюють, танцюють, танцюють Листочки повільний свій вальс. Відчую, відчую, відчую Я іще ніжність не раз. Хоч зимним повітрям […]
Ой, не прості людські стосунки, У кожного ж характер свій І кожен має свою думку Та впевнений у правоті. А гордовитості в нас скільки! Дивитись звисока на всіх, Закохуватись в себе тільки, Пихи ж бо маєм цілий міх. На грішну землю слід спуститись Самозакоханим з Небес І добротою поділитись, То […]
Обабіч дороги липи старезні І стовбури мають широкі-широкі, Хоча вже дуплаві, всі майже посохли, Бо кілька віків тут ростуть вони врешті. Тримаються все ж, зеленіють ще зрідка І навіть цвітуть та приваблюють бджілок, Які прилітають сюди дружно влітку Збирати нектар з квіточок малих їхніх. Набачились всього ці липи-бабусі Та не […]
Попрощався падолистом жовтень Та й помандрував собі кудись, Листопад вже завітав сьогодні, З осінню так міцно обнялись. В крапельках вони скупались радо, Хоча зимно трішки під дощем. Та не холодно ніскільки листопаду, Хризантеми ж квітнуть же іще. Хоч надворі уже осінь пізня, Не бояться вітру ні дощу. І я в […]
Біжить струмком дзвінкоголосим, Веселу пісеньку співа Твоє й моє дитинство босе – Найбезтурботніша пора. Зелен-весною квітне юність, Молодість літечком буя, Усе росте та плодоносить, А зрілість врожаї збира. Підсумки осінь підбиває Негідних вчинків й добрих справ. Так непомітно вже ступає Тихими кроками зима. Насипле щедро снігу в коси, Спогади будуть […]
Барвінку листячко зелене З-під снігу визирає. Давно-давно чека на мене Хатина в лісі скраю. Я тут росла, зустріла юність, Перші спроби пера. Нині вона дивиться сумно І вікна-очі витира Їй вітер, змахує сльозу, Ніхто не чує ті плачі, Лиш блискавиця у грозу Загляне в шибку уночі. В кожнім селі таких […]
Ой як же плакала Земля,Просила, люди схаменіться,Мене вже змучила журба,Тут бачу злобу й божевілля. Бажання вічності просте,Щасливі будьте на планеті,Задумав праведно творець,Життя це, звісно без агресій. Болить поранена душа,А тіло жалить змій вогненний,Жахливий шабаш недарма,З війною вилізла вся нечисть. Ой як же плакала Земля,Сльозами розпачу в негоду,Чомусь з’явилось відчуття,Ізнов Всесвітнього […]