Скажи, чому приходить дощ, Коли його ти зовсім не чекаєш? Із неба падає вода, вкриваючи бруківку площ, В моменти ці нічого більше не сприймаєш! Твоя увага вся прикута до води, Тебе захоплює струмочків дзюркотіння; Спостерігаєш ти моменти дивної краси і чистоти, Неначе водяний павук плете чудових візерунків павутиння. І все […]
Міська (урбаністична) поезія
76 posts
Ця музика дивна – звідки? Здається, ніби з повітря… Здається, дерева так грають віттям… Чи, може, бруньки, ледь розкрившись, співають? Чи ноти метеликами кружляють? Та ні, це не феї чарівні танцюють – Це пальці над клавішами літають! Вони трохи змерзли, але вони грають. А маг-музикант у вечірньому парку Дарує не […]
Пірнають дощові краплини У глибину і велич міста. Блискучі місячні перлини Зливаються в тонке намисто. Їх вогкі низки прикрашають Дахи, мости, антени, труби. Дерева спраглі підставляють Назустріч їм долоні й губи. Вони співають тиху пісню, Що заколисує й чарує. Сну морок сповиває місто І спокій жаданий дарує. […]
На трёх холмах стоит сей город, Годами стар, душою молод. Могучий Днепр омоет бреги, Город-река теперь навеки! История твоя богата И достижением, и славой, И названный, ты, был когда-то Містом козáків – Січеславом! История, архитектура, Наука, транспорт и культура, Ты – Украины бриллиант! В душе твоей живёт талант! Узоры Петриковки […]
Дніпро — велика і могутня річка, Ти крізь століття все течеш, течеш… Потоку твого синя стрічка – То ти біжиш, а то замреш… На схилах бачив смерть і радість, І бій, і славу козаків. І, навіть, твоя мудра старість Не додає тобі років. Ти, наче, той козаче бравий, Своїми водами […]
Відпочинь. Бачиш, осінь зібрала мозаїку? Подивись, як танцює вона незрівнянною примою, Бо великі міста, зазвичай, посередні прозаїки, І без неї не тішать душі незвичайною римою. А такого не купиш. Запасів не зробиш із надлишком. Не опишеш дослівно ніякою звучною мовою. Це звичайна пора для такого незвичного затишку, У якому і […]
Ми йшли з нею поруч. в цей останній серпневий вечір. Вона натякнула, що давала фору, Але накинула кофтину на плечі. Дихала важко, зі спеки у прохолоду, Пускала тумани перші На спокійну воду. Поправляла граційно сиві пасма дощів, Натякала на скорий сезон плащів. На парасолі, які залежалися на полиці, На коньяк […]
Небесна нотка сивини. Вечірній час іде насилу. Мовчать осінні ясени Над тротуаром спорожнілим. Пускає срібло водограй. Бруківки сяє шоколадка. І чути: стомлений трамвай Везе кудись про літо згадку.
А жизнь без косяков – очень скучна! Сера, уныла, – ну, без ярких красок… Нет в ней искры, она совсем бедна! И ровно ведь живётся,- да, без встрясок… Хотя, конечно, косяки у всех свои… По мне, так радостных пускай побольше,- Чтоб не взгруснулось, вспоминая эти дни, И настроение пускай звучит […]
Не дає спокою душевна втома, З нею справитись,- ну, дуже важко. Мабуть, залишуся сьогодні вдома,- І вип’ю білого ціленьку пляшку… А далі тиші відчую подих,- Всі почуття обнулю дощенту. Забуду все, – і думок жодних, Хочу прожити радість моменту… А потім музика – релакс для тіла, На максимум візьму в […]
Крізь запилені вікна вагона міст чужих мерехтливі вогні Провідниця знервовано-сонна шлях далекий ворожить мені. Чарівний чоловічок-купейний Посміхнеться й кивне – просто так. Мабуть все-таки було не треба Доливати у каву коньяк. Вітер мандрів зриває кашкети І лякає вокзальних птахів. А колеса, немов кастаньєти В тон фламенко лунких поїздів. Свій краєчок […]
Отпусти меня воля невольная Серым дымом истлев на корню И в тумане облака синего Я исчезну, как жар испарюсь. Ветер в парус мой, страхом окутанный Дует смело, невзгод не тая. Ясность разума штилем попутана, «Не сдаваться!»- устав бунтаря.
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/lisovyj-chaklun-chakluye/ Над Києвом простягся вечір і демонструє кольори, згасає деннеє світило, наче пелюстки – промінці. Пелюстки жовті і ще світять, по них промінчики ковзнуть, на виднокрузі небо гасне, а за краєчок квіти проведуть. Сонце ховається за горизонтом, але іще докине кольори, наче над містом простягає рожеві хмари […]
Осінній вечір Багряні сонця переливи В склепінні неба віковім. І хмари ,наче дим від ниви, Мов з перетлілої стерні. І капелюшки виглядають Поверх осель,понад дахів, Дерев верхівки сповіщають, Що закотивсь торішній день. Вечірня музика-спочинок! Затихло місто,відгуло. І засвітилось майже кожне Домівки стомлене […]
Я народилася в час, коли кожен мав власні брови, І волосся фарбоване мали також одиниці, Коли діти ще грались в дворі та були всі здорові – Їли яблука просто з гілля, пили воду холодну з криниці. Я народилася в час, коли люди, що були при владі Крали менше й по-щирості […]
Наші прогулянки високими сходами – де на пюпітрах паперові трагедії. Де я симулюю злиття із природою, Де чиєсь волосся загорілось камеддю. Запах столиці – смолянисто-багряний, запах порфіри, металу і крові, запах усіх непомітних станів, запах складної мовчазної мови. Запах щурячих виділень і кави, запах книжок, дорогих парфумів, запах війни. Де […]
I Підручники з брейку, підручники з авторського права, Яскраві комікси, величні постави, Пам’ятки захопливі та нові, Слів м’яких та жорстоких сувій… Час, що помножений на відкриття. Симуляція страху, небуття. II Стяги повсюди, причому різних країн, Музика лине з усіх невідомих сторін… Вирують свята, а за ними – пригоди та тренди. […]
Солодощів соло дощів, які йдуть повз нами, над нами. Не вистачає літніх днів, що дзвенять оксамитно пташками, Небо кличе до молитов тіла вимагають спілкування з духами і всюди звучить як ніжне belcanto, заклик до боротьби з розрухою. Вона у серцях замість голів, а серця лежать на продуктовому складі. Тож кожен […]