Пiд ногами знов пожовкле листя…
Променем ледь теплим зiгрiва
Сонечко моє чудове мiсто.
Прошепоче дощ нiмi слова…
Заблищать краплини-дiаманти
На гiлках зажурених дерев.
Осiнь їм спiває свої мантри
Й одягає, наче королев.
Золотом казковим огортає
Осiнь рiдне мiсто… I умить
Розумiєш, що печаль зникає
Та краса дає бажання жить!
Пiд ногами знов пожовкле листя…
Я тихенько з усмiшкою йду.
Закохалась серцем в своє мiсто,
I душею – в осiнь золоту!

2 коментарі “Осінь”
Чудово! Мелодійно-ніжно.
Клуб ‘закоханих в осінь’) гарні, милозвучні рядки 😍