Чого, васале, кинув ти сеньйора?
Чого утік від вихору мечів?
Чи ти забув, у чому клявся вчора,
Бо до життя раптово зголоднів?
Скажи, чом обладунок твій охайний?
Чом червоніє в келиху вино?
Чого твій кінь стоїть тепер у стайні,
А не товче копитами багно?
Даремно ти не думаєш про кару,
Даремно у очах ховаєш блуд,
Збирайся-но, васале, до тартару,
Бо там і не таких приймали юд.
Автор публікації
Коментарі: 29Публікації: 448Реєстрація: 14-03-2020
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Березень 2020)
3 коментарі “Чого, васале, кинув ти сеньйора?”
Васал мого васала – не мій васал – це правило діє в світлі вірша? Якщо сеньйор – бог, то це дивно, як і вжите слово – тартар в парі з Юд, а символічне – пекло-зрадник це тільки вторинне, бо присутнє – васал ,сеньйор, мечі, обладунок – реквізит Середніх Віків. У вас гарне відчуття ритму, гарно пишите, хоч без особливо цікавих метафор ,але складається в картину, але коли на ній змішались, люди, коні…. трохи відволікає від задуму. Достойно.
1. Тут жодного натяку на те, що синьйором виступає Бог. Зрадник – значить зрадник.
2. Правило “васал мого васала” ніяким боком навіть не зачіпається віршем. З там самим успіхом можна було шукати натяк на правило “васал мого васалу – мій васал”, яке діяло у Англії.
Інфантіс не читав інших Ваших творів, якщо каже, що Ви пишете без особливо цікавих метафор.