Для голосування необхідно авторизуватись

Казка під Новий рік

Артемко сидів біля вікна в ігровій кімнаті і зі сльозами на очах спостерігав за тим, як одного за іншим батьки забирають своїх дітей з садочку, тільки зрідка – мами. Батьки підхоплювали на руки своїх малюків, які бігли їм назустріч і підкидали в повітря, насолоджуючись їх верещанням і радісним сміхом.

А його завжди забирала тільки мама. І то – все похапцем, адже вона вічно не встигає, вічно спізнюється, вічно кудись біжить.
Але, як би сумно йому не було, тільки побачивши біля воріт садочку маму, він швидко стрибнув з підвіконня і кинувся до своєї шафки. І почалося, все, як завжди: швидке одягання, швидке прощання, швидка ходьба (у малого то галоп), потім мультики, поки щось готується на вечерю, назад мультики і спати.
Довгими вечорами, прикинувшись, що він вже заснув, Артемко спрямовували свій погляд в нічне небо і вдивлявся в зірки. Він намагався розглянути там Діда Мороза, щоб запитати його, чому він народжений без батька?
Сьогоднішнім вечором він теж прикинувся сплячим, і коли за мамою тихенько зачинилися двері його кімнати, Артемко потягнувся за олівцями і чистим листком паперу. Ніч була настільки світла, в той же час – загадкова, що малювалося хлопчикові легко ….
Вранці мама дала юному художнику досхочу виспатися, адже сьогодні був вихідний. Коли вона поправляла його ліжко, під подушкою щось зашелестіло. Вона крадькома подивилася на двері і швидко потягнула за листок. Це був малюнок, який торкнув її до глибини душі. На ньому була намальована щаслива сім’я. А в куточку малюнка дитячі каракулі – Діду Морозе подаруй на Новий рік ТАТА.
Серце стиснулося від болю. За дверима почулися кроки і жінка швиденько сховала конверт назад під подушку …

***

Наближався Новий рік. Молода мама бігала по магазинах, намагалася скрасити це дитяче свято хоч чимось, аби відвернути сина від думки про те, що його бажання не збудеться. Вона накупила стільки подарунків, що навіть не помітила, як один випав з її переповненої сумки. Обернулася, коли хтось її схопив за руку. Спочатку довелося часто закліпати очима і тряхнути головою, адже на неї дивився ніхто інший, як Дід Мороз.
Як виявилося – Дід Мороз повертався з одного дитячого ранку додому. Дітки замотали настільки, що навіть «екіпіровку» не хотілося знімати, так і крокував містом, привертаючи до себе погляди задоволеної дітвори. Він зауважив, як пробігла повз нього жінка не помітила втрати і вирішив їй допомогти.
– Дякую, – тільки й могла промовити жінка, трохи зніяковівши від того, що перелякалася казкового персонажа, повіривши в нього. Щоб приховати свій стан, вона потягнулася за згортком, який до цих пір був ще в руках Діда Мороза.
– Це подарунок синові. Спасибі.
– Дід Мороз до сина прийде? – запитав чоловік, знімаючи бороду.
– Можливо попрошу сусіда, – з тією ж сором’язливістю відповіла жінка.
– Я на Новий рік не зайнятий, – якось несподівано навіть для самого себе сказав чоловік і застиг в очікуванні відповіді.
– Але, я не зможу вам багато заплатити …., – ніби виправдовуючись, почала лепетати мама, та він її обірвав.
– А я прийду так – безкоштовно.
Молода жінка занервувала. Вона розуміла, якщо Дід Мороз прийде додому, значить син отримає надію і чекатиме на свій довгоочікуваний подарунок. Але, як би їй в цю хвилину хотілося, щоб ця людина продовжувала наполягати.
– Говоріть адресу …

***
Артемко з нетерпінням проходжувався кругом нарядної ялинки, поглядаючи то на вікно, то на двері, то на годинник. Мама тільки посміхалася, спостерігаючи за ним, але і нервувала. Причин було дві – об’єкт один – Дід Мороз.
У двері подзвонили і Артемко швидко кинувся відкривати. Радості його не було меж, коли побачив на порозі справжнього Діда Мороза. Він схопив його за руку і втягнув у квартиру, але не для того, щоб привітатись, а для того, щоб подивитися, хто там стоїть за дверима. Щаслива посмішка вмить зникла з його обличчя і він майже зі сльозами на очах повернувся до Діда Мороза.
– Я ж просив, щоб ти мені подарував ТАТА.
Його повіки часто закліпали і він готовий вже був розплакатися, але тут Дід Мороз виступив наперед і присів біля хлопчика, схилившись до нього.
– Я знав, що ти просив. Замруж очі і не підглядай, інакше нічого не вийде. – Дитина підкорилась, навіть затиснувши очі маленькими рученятами. Чоловік швидким рухом зняв з себе костюм Діда Мороза і кинув його приголомшеній жінці. Його погляду було достатньо, щоб зрозуміти, що робити далі і вона метнулася до шафи. – А тепер можеш відкрити очі.
Артемко здивовано дивився на невідомого чужого дядька і з кожною секундою очікування його обличчя розтягувалася в усмішці – спочатку здивування, потім радості, а потім з криками «Татко!!!!!!!!» він кинувся до нього на руки. Обхопивши чоловіка своїми рученятами за шию, хлопчик притулився до нього всім своїм тільцем.
– А де Дід Мороз? – раптом пролунало в цьому мовчанні, де переплелися ще погляди подяки і захоплення молодих людей.
– Він полетів до інших діток, – тихо відповів чоловік, ще сильніше притискаючи до себе Артемка …

2

Автор публікації

Офлайн 3 роки

Людмила Масовець

116
Коментарі: 0Публікації: 37Реєстрація: 03-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 09.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 06.08.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій