1
Тарас зупинився, милуючись очима
Пані Закревської –красуні Ганни,
Відчуваючи серця дзвінки удари
І заспівала коханням бентежна Душа…
2
Були прогулянки парком пейзажним,
Коли співали голосно солов’ї пісні
І вони зупинялись, тамуючи в серці
Кохання слова кольором рожевим…
3
Такою і постала Закревська Ганна
У величі жіночої краси на портреті,
Коли Шевченко милувався її очима,
Малюючи на очах сонячні промені …
***
Київ. Воскресенка. 4 жовтня 2020 року.
Посвята Юлії Е.
Автор- Валерій Кучеренко.
ПІСЛЯМОВА АВТОРА: Історичні джерела та проведені дослідження Автора як історика та мистецтвознавця доводять, що це була реальна історія кохання 29-річного художника і поета Тараса Шевченка і 21-річної дворянки Ганни Закревської – дружини поміщика Платона Закревського, яке розпочалось 1843 року у селі Березова Рудка Пирятинського району Полтавської області. Цього ж 1843 року Тарас Шевченко намалював портрет красуні Ганни Закревької – один із своїх шедеврів портретного мистецтва. Згодом Тарас Шевченко присвятив Ганні Закревській поему «Сліпий»(«Невольник»), а перебуваючи в засланні, присвятив їй вірш «Г.З» («Немає гірше, як в неволі…»), також з ім’ям Закревської пов’язана поезія «Якби зустрілися ми знову», наголошують українські дослідники.
ІЛЮСТРАЦІЯ: Портрет Ганни Закревської. Художник Тарас Шевченко. 1843 рік. Село Березова Рудка. Зараз портрет зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві.
Яскравий коментатор
Достижение получено 30.09.2020Титул: Яскравий коментатор