Сумує день, що сонечко стомилось,
Що спів пташиний виспівав всі ноти,
Що небо вже росою зажурилось,
Що виснажились бджілки від роботи.
Сумує день від тихої облуди,
Що ніч вдягла на землю чорні шати.
У вир турбот заковані ті люди,
День дневі помагаючи вмирати.
Сумує день за кожним своїм кроком,
Що десь несміла не відкрилась квітка,
Що десь його убили ненароком,
Що хтось до нього не зумів злетіти.
Сумує день, ніч сонце пригортає,
В зеніті гасне полум’яний подих:
Отак душа у темряві згорає,
Коли у білий день незряча ходить.

2 коментарі “Сумує день”
Дуже гарно описана хода дня!
Гарний ліричний вірш. . Приємно було ознайомитись з Вашою поезією.