Здружився зі змієм зеленим,
Ось вип’є чарчину й неначе,
Враз зникли відвічні тенета,
І небо зробилось безхмарне.
Цього павича не чіпайте,
Розпустить хвоста, бо найкращий,
Провівши наступну гулянку,
Не відає… скоро пропащий.
Та часу лиш змій не втрачає,
Тугіше обмотує шию,
Дружка, ох як любить, зухвалець,
До сонця закривши шпарину.
У темряві душу залишить,
Загубить найкращі пориви…
Чекають прийдешньої тризни,
В калюжі загублені крила…

4 коментарі “Зелений змій”
Не выход это “с горя” пить,
ведь так проблему не решить…
Забвенья краткий миг-отстрочка –
и снова:”Как поставить точку,
решить вопрос?”…В кулак зажать,
на локоть сопли намотать –
за дело (хоть глаза боятся)!…
И главное – не расслаблятся!
Коварен друг такой весьма…
Юрий, золотые мудрые слова, супер!
Наталия коротко и по философски, благодарю, супер!