Пірнають дощові краплини
У глибину і велич міста.
Блискучі місячні перлини
Зливаються в тонке намисто.
Їх вогкі низки прикрашають
Дахи, мости, антени, труби.
Дерева спраглі підставляють
Назустріч їм долоні й губи.
Вони співають тиху пісню,
Що заколисує й чарує.
Сну морок сповиває місто
І спокій жаданий дарує.
©Марина Губарець
Думок на тему “Дощове намисто”
Справжня ода дощу! Він тамує спрагу душі