Це був союз червоних з сатаною,
За часом тим сумуєте, панове?
А пам’ять квилить зранена струною,
Вбивали просто їх за рідне слово!
За непокору катові рябому,
За власну гідність, працьовиті руки.
Режим кривавий не робив нікому
Пощади! І кружляли чорні круки,
Над Україною, вбиваючи мільйони!
В радянських таборах, голодних селах.
Везли в Сибір холодні їх вагони.
Така історія совдепії “весела”…
Смачне морозиво? Дешева ковбаса?
Пріоритети натовпу німого…
І тільки біль… Щоразу воскреса…
Машина смерті не щадить нікого…
