З стернею поля контрастує ліс
І вабить вічною стіною малахіту,
Заманює у буйства і краси
Загадкою природу оповиту.
Стрічає підліском нечувано густим,
Між чагарями стежками тонкими,
А потім стеле з моху гобелен
Попід кущем лапатої ліщини.
Переплітаються гілками навкруги
Берези білі, сосни та ялини,
І гармонійно створюють навкруг
Завершені абстракції картини.
Ліс розстеляє килим із чорниць
Розшитий синіх ягідок горохом
І демонструє велети-дуби
Із півночі слизьким порослі мохом…
Вертає у реальність шурхіт листя
І аромати прілі, запашні,
Далекий тихий переспів пташини,
Й повітря, що мигтить від комашні.
Снопи проміння сочаться між крони,
Карбує мозок смуги золоті,
Щоб відтворити ці небачені картини,
У пам’яті, не раз ще у житті.
Думок на тему “ЛІС”
повіяло красою природи… супер