Наближалися Різдва святкові дні,
Сніг лапатий падав безупи́нку,;
Очі в даль дивилися сумні
Крізь вікно дитячого будинку.
Скільки смутку бу́ло в тих очах ,
Скільки мрій про рідний дім і маму,
Що приходить часто так у снах
Й обіймає ніжними руками.
Морозець завзято малював
На вікні холодні білі квіти,
А в серцях дитячих жар палав,
Що зумів би й цілий світ зігріти.
Рік за роком стрімко проліта,
А дитя надіється й чекає..
Написати б матінці листа,
Запитати, чом її немає??
-Чуєш, мамо? Скоро рік нови́й..
Прикрашати бу́демо ялинку..
Вірю, що почую голос твій :
-Одягайся.. йдем додому, синку.!
2 коментарі “Дитячий Будинок”
🙁😪😪
😢