Для голосування необхідно авторизуватись

ЦЕ ВСЕ – ЛЮБОВ

ЦЕ ВСЕ – ЛЮБОВ

Вона приходить не очікувано, коли її не чекаєш. І тоді здається, що ввесь і світ і ти разом із нею поринаєте у барвисту казку, за обрієм якої не видно ані кінця, ні краю. Вище і вищу у глибочінь небес підіймають тебе її сильні крила. А воно – синє-синє, а поза ним – осяйне проміння зір, що горять то червоно, то біло, то рожево, то жовто. Їх безліч. Вони повсюди. Одні – лише Місяць і Сонце. Внизу великою на нічому висить Земля. І ти повертаєшся до неї, немов птах у своє гніздо, пружно врізаєшся в яскраву синю вись і зменшуєшся, зменшуєшся…
Бринять піснями далі. І гори, і луки, і мережива лісів – усе для тебе в убрані яснім первоцвіту. Вона поспішає до тебе, а ти – до неї. Як багато хочеться сказати, а слів немає. Але ти знаєш: вони є, нікуди від тебе не відлітали.
Це все – вона. Та, що поєднує серця, приносить радість, робить кожного щасливим; життєрадісна і добра, віддана і терпелива, справжня і щира; та, що ніколи не мала й не матиме повітряних замків чи фортець із піску, які миттєво руйнуються від незмірних потоків проблем.
Вона – справжня. Вона йде попереду. Вона міцніє щомитті.
Як немає радості у ній, так немає її, справжньої. Подібна до моря, своїми почуттями хлюпочить через край.
Вона, вона, вона…
Її хмаринки пропливають у світлій високості, наче золоті пера жар-птиці; скроплена сріблистими росами, подібна до вічного одсвіту. Іскристе, казкове видиво, рослина неземного походження, що постійно відсвічується особливим теплом, якого так не вистачає, коли її немає. А вони разом: незвичні, принадні, потрібні.
Олег ПОГИНАЙКО

1

Автор публікації

Офлайн 1 рік

Олег Погинайко

9

Письменник

Коментарі: 0Публікації: 5Реєстрація: 19-02-2019