Сердечний щем ураз тамує пухнастий і колючий сніг, дерева обгортає ніжно, відмітить почуття поріг. Наче застиглі хвилі вкрили землю в лісах і за селом, пуховою периною застигли, а стовбур став сніговиком. Гілки склепінь кущів укриті, їх захищає новий сніг, а світ навколо білий, чистий і сповнений доріг. […]
Daily Archives: 19.02.2019
13 posts
Хто у місті тихо ходить, туди-сюди переводить стрілки на дорогах долі, кому швидко, чи поволі? Він по стрілочкам мастак, швидко переводить так: не помітиш, як підеш, куди хочеш – туди йдеш? Не підеш, бо отака там вже стрілочка була, вміє майстер це робити, а ще вміє й говорити. […]
Жил да был себе стрекоз, он всю жизнь смеялся с ос, с вида, жала, языка, что стараются-то зря. Зачем стрекоз насмехался и при этом так старался с неразумных стрекозок и ос, быть таким, что за вопрос? Он всё лето пропорхал, со стрекозами не уставал, вот и осень подошла, […]
“Я тебе називатиму Цезарем – так сказав Квінт Сальвідієн Руф, – бо вважав тебе сином прийомним, буде твердий нехай у нас дух. В час невідомості і підступу ми не знаєм своїх ворогів, легіон лиш один у нас вибраний, приєднатись який чи хотів?” Відповів так Октавій стривожений, бо гонець […]
Хмурый день бывал повсюду, где же подевались люди? По дорожкам всем бежать, быстро к дому прибывать. А по мокрой по дорожке быстренько бежала кошка и щеночек побежал, дождик мелкий поливал. Чтоб не мокнуть под дождём, хоть девочке нипочём: под дождём она гуляла и у домиков играла. А […]
Наречена війни, наречена нещастя, десь у бійні війни загинуло щастя, ким він був, а чи був, ми не знаєм, зник, чи згинув – чекати зосталась. Вона ждала сама у кімнаті загальній, у квартирі, що була всім – комунальній, шість котів таких, як сама, підбирала, щоб дім власний знайшли останній. […]
ЖІНКА ОСІНЬ Я помітив її ще здалеку. Жінка в легкій сукенці платтю та з капелюшком на голові кольору позолоти, на яких розсіялися квіти ромашки, сиділа на лаві міського скверу й задумливо дивилася вгору. Що вона бачила чи можливо помітила серед гілок дерев? Я не знав, але добре пам’ятав: раніше її […]
У ЛЮБОВІ ДВА КРИЛА Ані хмаринки в небі – лише височінь і спільна радість від поцілунку. Пам’ятаєш? А я ніколи не забуду той день, коли ти відповіла мені: «Так». Щоправда, тоді бешкетник вітер загравав із нами молодими, куйовдив наше волосся, надував парусиною одяг. Але небо… воно було без хмар. Десь […]
ЦЕ ВСЕ – ЛЮБОВ Вона приходить не очікувано, коли її не чекаєш. І тоді здається, що ввесь і світ і ти разом із нею поринаєте у барвисту казку, за обрієм якої не видно ані кінця, ні краю. Вище і вищу у глибочінь небес підіймають тебе її сильні крила. А воно […]
КОЛИ ТИ ПОРУЧ Ти поруч. Я знаю про це завжди; відчуваю Твій подих, дотик Твоїх рук, які щохвилини тримають мої руки. Ти один єдиний на небесах і на землі. Навіть якби я опустився під землю, там також відчув би Тебе. Ти ніколи не залишав мене. Не знаю6 якби жив би […]
ЖІНКА Я щасливий, що знаю тебе. Сам Бог призначив стати тебе моєю. А ще – серцем землі, хоч саме ти колись створено з ребра Адама, точніше – твоїх предків. Але ім’я твоє досі залишається незмінним: – «Мати всього живого». Твоє серце – від Бога, твоя ціна – більша від перл. […]
НІКОЛИ! МЕНЕ! НЕ ПИТАЙ! ПРО ВІЙНУ! Монотонне гудіння і трясіння автобуса заколисувало. А ще ж майже не спала цієї ночі. Проте не та натура (чи нерви, чи що там ще), щоб отак посеред дня, та ще й на людях, заснути. Сиділа скраю, майже біля виходу, на колінах – сумка, тож […]
До 70-річчя з дня народження Володимира Івасюка (за назвами його пісень) Березнево натхненна струною – Вже весна, мов колискою вітру. Світ без тебе…, та все ж із тобою – Тихо Ангел яскравить палітру… А дві скрипки – відлуннями кроків Ще вертають у білий серпанок, Де зимової казки неспокій […]