Ніч безліч раз нагадає про себе
Плетивом сну, мовчанням, безсонням,
Острахом тиші, гілок шамотінням,
Місячним вогнищем на підвіконні.
Осінь крадеться, нечутна й небажана,
Увійде у серце й не схоче піти.
Треба подумати, вирішить, зважити
На ніч залишити чи назавжди…
Осінь крадеться…