Запитав сусідку Влас: -Сережок на вас не бачу, І машина(суперклас!!!) Також зникла на додачу? -Зібрали доню в сьомий клас (Ох,і витрати були!)… -По грошам що вийшло в вас? -Ніби…заміж віддали!..
До зали Нюра зайшла (Оперу любила сильно), Своє місце знайшла І всілась повільно… Збоку”мобіла”заграла Й задвигалась фігура: -Алло!..Ні…Не брала… -Тихше…увертюра(!)… -Що?-сусідка проказала (Аж здригнулась Нюра);- Це-“Нокія”щоб ти знала (Сама ти…”увертюра”)!..
Цвіте каштан на цвинтарі старому, в сталевих путах на краю села. Стоїть як стаж, в убранні мовчазному, схилила вітром давнини журба. Росте покірно вітру не питає, за що його невпинний похилив. Та він дивак і сам того не знає — пізнавши тугу, вовком би завив. Лежить плита на батьківській могилі, […]
Боксер в синцях додому Прийшов після перемоги: -Поможи(я виграв,Томо!), Ледь тримають ноги!.. Усі три раунди я бив І прямим,і з боку… -Та ціну ти заплатив Занадто високу!!! -Еге ж…Таке сталось (Аж досі”плющить”), Коли рингу дісталась Його…жінка злюща!..
Розділяю пам’ять на кадри й сюжети, Час де бу́ли чужі і знайомі портрети. Де бу́ли палкі, відчайдушні бажання, Крики, драми душі, дуже тихі признання. Я пригадую смуток, печалі та біль. На вустах уже висохла того моря сіль. Всі різні думки – кольорові й не дуже, Вони просто були та тепер […]
Раз з хмільної голови Запитав сусіда Кручу: -А чи не бачили де ви Тарілку…летючу?.. -Навіть не чув,Семене; Та взяв за жінку Лізу Й полетіли тут на мене Тарілки…з сервізу…
ОНИ ТАНЦЕВАЛИ Они танцевали и сумрак барака Был весь освещен их желанием жить. Они танцевали, уставши от страха, Под крики сирен между стонами «пить». Последний рассвет, он уже на пороге, А смерть запустила обратный отсчет. Но танец сейчас у бессмертья в залоге И даже палач им не […]
-Скажу,куме,по секрету- З’явилась проблема: Призначили мені дієту;- Й виникла дилема… Лікар забув сказати (Ох,і накоїв біди!)- Коли на неї сідати: До чи після…їди?..
-Що це,куме,таке сталось Із обличчям вашим (На”крутих”,може,нарвались, Чи на жінку Дашу)? -Вчора з вудкою сидів (Бачу:ніби пливе сом)- Я тихесенько присів, А тоді його…веслом! Він…з води та…за весло (Потемніло все довкола)… -Що ж воно ТАКЕ було??? -Та…аквалангіст Микола!..
І сказав істину кум таку Одній славній господині: -Що в тверезого на язику, Те…в п’яного всередині!..
Холола ніч, без гриму і прикрас, Дощем осіннім сіяла печалі, Безсоння говорило щось про Вас, Листи і телефони знов мовчали, Душі моєї танула броня (яка є користь уночі від неї?), Я заздрив тим, хто чує Вас щодня І сам лякався заздрості своєї.
А людині треба небагато, А людині треба тільки дрібку: Щоб зірки перелітали хату, На столі духмяну хліба скибку. Щоб світанок кожен був за свято, Із рожевим покривом туману, Щоб було кому «люблю» сказати І почути відповідь жадану.
Зібрався в небеса, юначе? Вже навіть крила десь доп’яв… Чого на небі ти не бачив? Яких таких потрібних справ? Ще відірвеш від хмари клапоть Та зіпсуєш отим грозу, І зневажати будеш, мабуть, Усіх, хто ходить унизу. Давай-но цю крилату штуку – Поріжу ножицями гріх, Це називається «наука». Ну, все. Іди. […]
Всі передбачення – туман, Всі передбачення – омана, Вербальна версія дурману І пластир до душевних ран. Солодкий супокою вир, Бажання розчинитись в чуді, То ж я скажу: «Все добре буде», А ти повір мені, повір.
Святі не ті, Кому так німб пасує, Чий одяг яскравіше снігу Білого, А ті, чия душа весь час Пульсує У темряві суспільства Здичавілого. мал. Ніно Чакветадзе
-Ну,ви,куме-суперклас (Пересвідчився я знову)- Мене дивуєте щораз (Ніби джин казковий). -Так.Умію я геть усе робити (Ви не помилились!!!)… -Не встиг пляшку я відкрити, Як ви…уже з’явились!..
Все цвіте і пахне навруги. Звідусіль чути спів пташок. Все співає і радіє. Бо весна прийшла. Квіти розцвітають, пташки так співають. Чути спів їхній дзвінкий. Аж радіє душа моя. Весні квітчаній, прекрасній.