Травень Квітнуть каштани, квітнуть, лампами білих снів. Стихнуть тривоги, стихнуть, від найтепліших слів. Теплим дощем з грозою змиється пил розмов, радісною сльозою зранку цвіте любов. Тліє кульбаба, тліє, зорями у траві. Сіє думками, сіє, ніжно світи нові. Мріями про прекрасне любо блищить бузок, адже любов не згасне щастям для всіх […]
Квітнева ніч Ніби зорі, ми з тобою над вечірньою рікою світлом втілюємо мрії, коли небо вже чорніє! Все милуємося цвітом абрикосового саду, що розрісся білим світом, в річку сіючи відраду! Наодинці так щоночі час проводили охоче у обіймах щастя й тиші, а тепер часи вже інші! Пам’ятаєш, як весною почувалась […]
На вечірці у Ілони (Коли усі були вже п’яні) Забалакали…магнітофони (імпортний і вітчизняний): -Касет багато(ЇХ промовив) Господар обіцяв накупувати! Підтримав НАШ таку розмову: -Даси хоч трішки…пожувати!..
Кульбабок малесенькі сонечка Цілунок відчули сонячний, Зраділи, росою умившись. В сепранок прозорий закутались, У травах високих заплутались, Їм вітер наспівував тихо. І слухали тую співаночку, Мов ніжну легку колисаночку, Голівками тільки хитали. На світ жовтооко дивилися, М”якими листочками вкрилися Й спокійно собі засинали. 2020 р.
Я продаю мечты! Купи! –Отдам за дешево. В них даже наши сны Друг другом заворожены. Там вовсе нет вранья И все друзья надежные. В них верность, как скала, Измены невозможные. Там утро, щебет птиц Пусть ты слегка печальная. Улыбки, счастье лиц, Там боли нет, отчаянья. Я продаю мечты… Мне грешному […]
Я закрою душу на сто замков, Чтоб не пробралАсь в нее вновь любовь… И ключи все выброшу- навсегда, Чтобы не впускать тебя НИКОГДА. Закую я душу во сто оков, Чтобы не взлетать ей от нежных слов… Посажу я душу на сто цепей, На помин Любви сто зажгу свечей. И сгорит […]
На базарі дід старий Трави різні продає… Спитав хлопець молодий: -А чи користь від них є?.. -Звісно(дід заговорив), Користі багато: Дочці вже авто купив, А синові-хату!..
Депрессия – потеря ориентиров души. И только общение с Творцом, правильные вопросы, умение услышать ответы, Божья милость и благодать даёт истинное восстановление духа, души и тела, открывая понимания Высшего смысла жизни. “Любовь всё покрывает – Своим светом преображает” Заковав себя в узы системы, Отключив, запаяв гамма – клеммы… Человек погрузился […]
Коли сумую за тобою, Завжди приходиш в мої сни, Тебе торкаюся рукою… Чому це так? Ти поясни. Я відчуваю теплий подих, В зажурі очі..Чом сумні? На повні груди роблю видих… І розумію – це – у сні. Ти не сказав мені ні слова, І швидко зник кудись із сну… А […]
Глава 5 “Готель” Після розмови з редактором ми виїхали до Львова, прямо з узбіччя на якому були. Мені сказали, не втручатися у справи СБУ, забути про професійну честь та гідність і виконувати далі завдання. Ми вже їхали цілих п’ять годин, і весь цей час я думала про те, що сталося. […]
Правда или вымысел, Вирус или фейк, Сон или затмение, Или просто «жесть»?! Кто же это выдумал: Маски всем надеть, Самоизоляция, Дома всем сидеть?! В парк – нельзя, забудьте?! На дворе АПРЕЛЬ, Весна по расписанию! Какой-то беспредел! 11.04.2020
До мрії торкнутись далекої, У тиші слів розчинитися, Злетіти до сонця лелекою, Із хмари дощу напитися, Піднятися думкою впертою, Туди де в пошані правда, Де можна бути відвертою, Де серце чека розрада. Торкнутися до неможливого, Несказанне ще почути, Позбутися неважливого, Вдихнути на повні груди! До мрії дістатись далекої, Зробити […]
“Як гарно сипле білий сніг! Зима ввійшла у володіння. Земля, дерева й дахи криш – Усе, як ковдрою накрила! Малеча з хат повибігала, Зліпили бабу снігову. І на санчата повсідались, Із гірки враз усі помчались… Ех! Весело всім тут! А морозець часу не гає! Щипає щічки й носики малі! Та […]
Бринять у тиші запашних садків Твої колись несказані слова. З напів забутих вже рожевих снів, Мелодія чарівна ожива. А літній вітер мрії колиса, Так тихо – тихо щоб не розбудити… Тремтить гаряча на траві роса Довіри закінчилися кредити. Спішать роки, на згадку нам лишають, Рубці розчарування і образи, У […]
Життя – це гра, а всі у нім актори. У кожного з нас амплуа своє. І помилок набридливі повтори Для виправлення доля шанс дає. Бути собою – розкіш завелика! Емоції тримаємо в собі. Буває, душу рвуть нам болю ікла, А треба посміхатися тобі… Бо дуже мало тих, хто співчуває. […]
