Глава 6 “Ранок” Ранок у мене видався важким. Дуже голосно дзвонив телефон. В мене боліла голова, але все ж, пересилали себе, я сіла на ліжку. Телефон лежав на підлозі і все ще видавав свої нестерпні звуки дзвінка. – Ало. – відповіла я підводячись з ліжка. – Чому так довго не відповідаєш? – […]
-Я й також дружина (Мовив Іван Бивня): Євро-називаєм сина, Ну,а доньку-Гривня! -Ні.Ідіть на вихід до дверей З чудними забаганками!.. -Чому(називають же людей Марками та Франками)?..
Нас познайомила зима, Весна з”єднала долі. Щасливіших за нас нема, Вінком ромашок в полі Вінчало літечко обох, Медами пригощало. Проживемо, якщо дасть Бог В злагоді літ немало. Стрінемо осінь та її Не впустимо в серця ми. І підемо рука в руці Життєвими стежками. А як снігами замете Все віхола зимова, […]
. . . . ЦВІТУТЬ САДИ ВИШНЕВІ. . . . . . .Цвітуть, цвітуть сади вишневі, . .І білим цвітом милує Природа. . .І дні, і вечори квітневі – . .О, мить! Яка велична насолода! . .Немов прекрасні наречені, . .Квітують білі – білі ніжні вишні, . .І листя молоде […]
. . . . ЦВІТУТЬ САДИ ВИШНЕВІ. . . . . . .Цвітуть, цвітуть сади вишневі, . .І білим цвітом милує Природа. . .І дні, і вечори квітневі – . .О, мить! Яка велична насолода! . .Немов прекрасні наречені, . .Квітують білі – білі ніжні вишні, . .І листя молоде […]
Життя швидкий потяг,облич круговерть, Народження старт, а на фініші смерть… Вокзали, зупинки,нема вороття, Летить швидкий потяг, на ймення життя. Розкачує швидкість благенький вагон І з серцем коліс перестук в унісон, Шаленство вітрів, сліз дощі, і жага Щасливі миттєвості, горя вага, Прощання і зустрічей вічний потік, Із потяга долі ніхто […]
Хижаки живуть поміж нами, Надягнувши добра личину. Прикриваючи злочин словами, Брешуть, й брешуть усім безупину. Вчора сині, нині червоні, Завтра глянеш вони уже й білі. Головне у провладному лоні, Все піде для досягнення цілі. Головне щоб корито близько, І можливість шикарно жити. Лише совість плазує низько, Це еліта?! Та […]
На лавці під двором самотня біль стареча, Вдивляється у шлях, біжать в чеканні дні. Колись в її дворі сміялася малеча, Вертали у гніздо лелеки навесні. Вона ще молода, в руках усе горіло. Наварить, напече, попорає в дворі. Короткий сон вночі, давав наснагу й силу, Лягала в глупу ніч, вставала […]
Навіженим вершником по житті лечу, Чи скоріше мабуть все ж конем. Від вітрів зневіри, я душі свічу, В доброту ховаю день за днем. Відігрію віру, подарую шанс І роздмухаю надії в серці жар. Доля розкидає днів моїх пасьянс, Визирне удача сонечком із хмар. Знов розправлю крила, викину мітлу, Розфарбую […]
Від негоди схова парасоля, Ну і звісно домівка тепла. А коли випробовує доля І душа від проблем отерпла. Де сховатися?! Де прихиститись?! Добре, як не один в цьому світі. І, як є біля кого зігрітись, І причина, щоб далі жити. Теплий одяг – тепло дасть тілу, Добре слово […]
Налий мені сяйва яскравого в душу! Хай висушить сльози, туман розжене. Дай віри ковточок, я вірити мушу Що ти мене чуєш. Що чуєш мене… Захрипла кричати, втомилась просити, А час не стоїть, наче вихор летить. Ти чуєш?! Я хочу для тебе світити, Я дам тобі сонце і неба блакить! […]
Я дуже рідко з вигляду похмура, Мій настрій іншим складно розгадати, І хоч в душі тривога і зажура Я це волію у собі тримати… Бува на серці так хоч вовком вий! А прес проблем без жалю з ніг збиває. Перевантажу блок думок я свій, І вже для вас знов […]
«Як безліч мрій у кожного із нас! Немов те море, синє та безмежне. Та лише сумніви і стримують весь час: “А чи зумію? А чи встигну?!”. Життя на місці зовсім не стоїть. А ми вагаємось, міркуємо… та знову, Із острахом приймаєм рішення свої, Та лиш сміливим світить перемога. “Іди вперед! […]
В моїм телефоні десятків зо два номерів, Які все мовчать, а їх власники в іншому світі… Не знаю чому, та здається і досі мені Що має отой абонент ще хоч раз подзвонити… Лишилися теми для спільних розмов ще у нас, І щось недоказане давить тривогою в груди… Здавалось колись […]
Колись у райському Едемі Єва Зірвала плід із древа пізнання. Були і інші в тім саду дерева, Але навмисно чи то навмання Плід заборонений вона вкусила… Гріха прадавнього тоді відчувши смак, Взяла та ще й Адама спокусила. Людей зробивши смертними. Однак… Її засуджувать не можу і не буду, Жіноча […]
Наснились рожеві фламінго мені, Немов танцювали у нас на вікні. Сміялося сонце у крилах птахів, Рожевою квіткою ранок зацвів. Прокинулась… глянула пташОк нема. Малюнки на склі залишила зима. Рожевий світанок змив темряву ночі, Здавала позиції та неохоче… Та день наступав. У холоднім промінні, Чарівних фламінго ростанули тіні… Рожевими пір`ями […]
Час невблагано міняє усе навкруги. І лише небо, як завжди воно не міняється.. Десь там зосталися юності днів береги, Старість по троху підступливо так підкрадається… Чуєш, сивенька, іди ще собі погуляй! Я зустрічатись з тобою поки не готова… Доленько, доле, стежкам моїм барвів додай, Хай зазирне в душу змучену […]
Запитала донька в тата В комп’ютерному клубі: -Що означає перебувати В”цивільному шлюбі”? І відповів батько Любі: -Це коли(здається мені) Жінка дума,що у шлюбі, А чоловік вважа,що ні…