З-за Дніпра вже насунули хмари,
І віщає над Києвом дзвін…
Не татари на Лавру напали,
А на матір підняв руку син!
Виступає сльоза на іконі,
А під мурами крики юрби,
Не печуть срібняки у долоні –
Йде луна: «Розіпни! Розіпни!»
В‘ється прапор над містом продажно,
В смс прийшов підлий наказ.
Помирати за Церкву не страшно —
Страшно те, що будé після нас!
Думок на тему “НЕ ТАТАРИ НА ЛАВРУ НАПАЛИ…”
Так в свій час Почаївська лавра була насильно забрана вояками під патронат Москви.