Для голосування необхідно авторизуватись

” СУМНА УШМІШКА ОСЕНІ”

Эссе

Валентина Дергунова

” СУМНА УСМІШКА ОСЕНІ”

Природа ще дарує нам і тепло, і все розмаїття своїх кольорів, але все частіше небо вкривається хмарами, і пливут вони удалечінь, забираючи з собою літо.
Іноді ці хмари стають схожими на святі ліки апостолів, котрі мандрують незвіданими шляхами, щоб віднайти віру, стати сильнішими, добрішими і повірити в силу небес, а потім подарувати усе це землянам. А ще надходить мить, коли небо стає невимовно прекрасним. Дивлячись на нього, мимоволі уявляєш, що це ангели оздобили його білосніжними хмарками, схожими на вітрила для небесного корабля, яким керує Бог Сонца – Ярило.
Поступово і непомітно надходить осіння пора. І вже в януть у садочках квіти.
Деякі з них такі пишні, нарядні і великі, але пахнуть вже по – осінньому, і це одна з ознак того, що позаду залишилося літо. А на полях і городах збирають щедрі вражаї, і лине над землею димок від осінніх вогнищ.
Він такий схожий на вуаль, котрою природа хоче приховати від осені свій сум про літо. Дощі, які стають усе частішими, змивають відтінки літніх фарб, натомість у природі з являються осінні кольори. Заглядаючи у дзеркало впродовж року, вона приміряє на себе осінні наряди, і з кожним днем їй все більше подобається ошатний золототавий одяг… Та минеще зовсім небагато часу – холодний вітер зірве і цей наряд, зламає токі стеблини квітів… Хоч дерева і квіти не помруть, вони просто заснуть до наступної весни. А поки що ми радіємо теплим дням. Та це вже не літо, це сумна усмішка осені.

1

Автор публікації

Офлайн 2 години

Skazka2020

65
Коментарі: 0Публікації: 45Реєстрація: 15-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 17.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій