Вічність

Бракує часу, знову ось фортеці.

Будую їх і знову порожнеча.

Пісок крізь пальці, і порожня мрія.

Така повітряна, а мріяла постійна.

Будую їх із шкла сніжинок тих,

Що вже по жменьках дотик пальців звик.

Із сліз зими, мороза, хуртовини.

Ось обернусь, вони сміються в спину.

І кожний раз з льодинок “вічність” це,

Мені цілує забуттям лице.

І ці фортеці сплять в снігах моїх.

Будую їх… Я знов будую їх…

І в кожній вічність плаче для живих…

2

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

Svetlana Svetlana

14
Коментарі: 0Публікації: 9Реєстрація: 11-01-2020

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: