Когда закрою свою дверь И душу на засов. И не оставлю даже щель, Утихомирю боль. Себе скажу я: «Улыбнись! Не надо, не грусти!» Себе скажу: «От сна проснись. Что было – отпусти». Сама себя согрею в зимний вечер Горячем чаем с чабрецом И запалю арома-свечи: «Да… не был он отцом» […]
чай
На столі знов рум’яний багет. Перевагу для чаю — ромашці. Запашний, у фарфоровій чашці, свіжий чай поміж давніх газет. Вітерець у відкрите вікно невагомі колише фіранки, відкриваючи вид на альтанку, він до саду нас кличе давно. Золотаве проміння на стіл опустило й розсипало сонце. Випадкові тобі незнайомці також люблять платівки […]
Ти хочеш кави? Може краще чаю? Долоням холодно. Зігрітися пора. Ти знаєш, я так часто помічаю, Не вистачає людям затишку й добра. Тобі із медом? Може трав’яного? Або імбирного з лимоном – смакота. Ще холодно? Нічого тут страшного. Таке буває, то душевна пустота. Тримай міцніше. Чуєш? Зігріває, Теплом наповнює, приємний […]
Я грілась чаєм в знайомому кафе. Надворі січень, сніг давно мете… Ти підійшов, із кавою присів, Мій телефон настирливо просив. Роздратував від кави аромат. Ти сік мені приніс «Фруктовий сад»… Не дам я номер свій, ти так і знай, До речі, в мене в чашці стигне чай… Я думала, що […]
Сама до себе я тепер сміюся, І на світанку розмовляю з чаєм. І ночей темних більше не боюся, І не за ким я більше не скучаю. Я часто з телефоном засинаю, Хоча дзвонити вже нема потреби… Зі мною щось не так і я це знаю. Я просто божеволію без тебе.
Чай с мятой, закат, одиночество. Так тихо, спокойно в ночи… А мне позвонить тебе хочется. Так хочется, хоть закричи… Но я ведь сегодня гордая, При том – не пила, как вчера. Я сутки уже свободная, Давно я такой не была… Ты звонишь, я трубку забросила. Пора мне уже […]
Я приехала в гости к подруге, Сколько лет мы не виделись, Боже! На Ундину ты стала похожа! О себе расскажу на досуге. Чашка чая, закат, разговоры… Вспоминаем прекрасное лето, На вопросы находим ответы, Задвигая на кухне шторы. До рассвета так много чая… Уезжать не хочу, но надо. Приезжай ко мне, […]