Туман над озером, туман, І лебеді летять над плесом, І листя зірване летить, – Летить, як вітер без адреси. Летить над озером летить. Здимають грудь рожеву хмари І заглядають крізь туман У плесо озера, і тягнуть Кошлаті відблиски примар. І все вдивляється, і все В холоднім подиху світання Шукає спосіб, […]
хмари
16 posts
Сьогодні незважаючи на дні осінні, Легенький віє вітер, цілує в щоки ніжно. Вже промені не гріють, і ніби грають з нами, Холодне сонце нас заводить в оману. Пусте гніздо лелек вже приморозком вкрите. Біліють серед трав, сумують пізні квіти. Дерев високих – танцюють голі віти… І падає додолу вже […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/syniye-nebo-nad-lanamy/ Тут напинаються вітрила мрій, на небо ніч накинула сувій і хто в двобої переможе? А ніч триває – буде гожа. Рожевоосяйним світанком красується, буває зранку, рожевополисково світить і вечір ще отак відмітить. Вітрила мрії напинаються, спішіть і вільний вітер на шляху ловіть, бо куди вітер отой […]
Десь на хребті, де неозоре море із хмар густих, що укривали гори, як перина потужна і простора, краєчок гір лиш видноколить. Вершини гір видніються удалині, щоб показатись у ясному дні, вершина кожна вдалині стримить, побачимо у ясний день і мить. Укрита памороззю на хребті трава, нагадує уже морозами […]
Люблю дивитися на небо… В безмірну синю даль Нічого більш мені не треба, Легенький вітер повіва… Політ птахів все вабить вгору, Ось, ніби, зараз – полечу. Красуються – ніжні хмарини Там далеко в небесах, І одна мала пташина Серед білих, ось тих хмар В самоті летить єдина Не зверта назад… […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/poletiv-leleka/ У золотому піднебессі наче розігрується п’єса, витає вільно в небесах, ширяє наче птах. Із синьо-білим передзвоном шарм неба зникне сонний і прагне хмарам дати лад, що поїздом вперед летять. Летіть, білі хмарки, летіть, бабине літо принесіть, що лагідно огорне нас в осінній кольоровий час. У […]
Небо лазурове мерехтить, бо весни – чудова мить, хмари повагом ідуть, їх тополі проведуть. Це тополі височенні над рікою стали, щоб дістатися до неба, стрункі виростали. Вдалині, де мости, зеленіють гори, на них квітли дерева, пляма кожного ясна. Біжать хвильки по воді, камені чіпають, як заглянеш – […]
Дивлюсь собі в вікно на хмари, Мій подих мов в театрі вщух, Тут демонструють пишні пари В танку своєму плавний рух. Усе це зараз задля мене, Мою увагу поглинуть, І відчуттям ще невідомим Мою свідомість огорнуть. Спостерігач несе ті чари На всі процеси навкруги, Що, вочевидь, танцюють хмари Під мій […]
Він безликий Тезей і сказати йому більше нічого. Рвуть з безодні голодною люттю важкої стопи, Що на грузному схилі їх черепа; бивнями й хоботом, Чорним поглядом ярості в тучах являлись слони. В дикім буйстві атраменту неба, дрижанні небесному, Одержимі безумством. Пилюкою хмарився біг, Легіон знавіснілого серця – природньо-тілесного, Був знищений […]
В столиці – миті полудневі, минули літні дні червневі, наче ріка велика побіжать, над нею хмароньки летять. Над Дніпром – миті вдалині, короткі й довгі літні дні складаються у тижні і роки, яким над містом летіти. Вітрильники ставали в ряд і білосніжно забринять на водах сірої ріки великої в усі […]
Чому як сокіл не літаю і сонця вись не досягаю, щоб по синьому небу летіти, де були хмари наче квіти. Там непорушна синява і хмар високая стіна, сонце ховається за хмари і скоро ніч буде із нами. Вже сонце до землі звикало, проміння рясно розсипало, а сонце за […]
Естетика і магнетизм – палає вечора сюрприз, палає сонце з горизонтом і стало місто сонним. Хмар потужних бриз не затуляє сонечка сюрприз, останніми засвітить променями, що ковзають понад гаями. В небо тягнулись дому башти і намагались зачепити хмари, та швидко нічка наступає, за горизонтом диск зникає. Падає […]
Ой, у небі хмари низенько засіли, а чи дощем рясним пролитись хотіли? Ішли хмари низько, за гору вчепились, ураз дощем рясно на землю полились. Дощику із неба, рясно проливайся, хоч в ярах – замети, але розливайся, задзюрчить в потічку швидкая вода, буде бігти річка, а дощик співа. Заспіває […]
Под солнцем купола сверкают серебряными яркими боками, серые тучи мощными бывают, а белые вперёд пускают. Тройной волною уплывали, вдогонку с ними серые плывут и будто белоснежные спасались: возьмут да и догонят вдруг. Перед грозою – тихое зеркалье, лишь томный ветер шевелит берёз рисованную чёткость, дрожащее смирение осин. Здесь не одни […]
Бракує слів, щоб описати: потужні хмари почали літати понад будинками і дощ нести, ніби великі сірі перини. Сонце вікно іще знайшло, проміння скраю пролягло і сині змішувало кольори, вони яскраво зацвіли. Цвіли і простягались над домами потужними сталевими хмарами, тополь вершечки майорять, наче зелені стяги в ряд. Неба синь глибока […]
Фіолетового кольору строї світ одягнув і пролягли, де синє небо – рожева смуга, а поруч – фіолетова хмара. Густі хмари заполонили, блакитне віконце лишили, рожеві смуги малювались і контури дерев відмічались. На фоні темному кущів вгорі темніли церкви куполи, малюнки бовваніли низько, що до землі так близько. Благословить небо дощі […]